Історія становлення та розвитку ярмаркового руху в Україні
З перенесеннєм порядків нїмецького права далї на схід на Волинь і Східню Україну, в 1497 р. Луцьк дістає два ярмарки по тижню часу (пізнїйше, в серединї 16 ст. додано ще третю, і кождий ярмарок розтягнено на два тижнї). Острог мав "з давнїх часів" ярмарок на св. Онуфрія. Київ при потвердженню своїх прав в 1516 р. дістає також два тижневі ярмарки. Означав ся певний день, або означеннє його полишало ся осадчому чи міщанам. Пізнійше тижневі торги служать тільки доповненнєм до ярмарків".
Славетних шлях "із варяг у греки" надавав українським землям помітніих переваг в торговому відношенні. Власне, в добу піднесення Київської Русі так воно і було – оберталися монети різних держав, продавалися товари різних народів, рухались торгові каравани. Але воєнні набіги і княжі суперечки зруйнували торгові структури, розірвали стосунки. Річ Посполита також зовсім не сприяла розвитку ярмарків на "своїй" Україні.З 16 ст. почали приїжджати в Україну купці з великих міст Середньої і Західної Європи - доставляли вишукані прикраси, ювелірні вироби і предмети побуту, а купували шкіру, роги, вовну, зерно, сало, мед. І на Українських землях почали виникати малі ярмарки в середніх і великих містах. Тут продавали і купували худобу, одяг, взуття, хатні речі, продукти та інше. Найбагатшими були осінні торги, а також ярмарки перед великими святами. Німецькі, польські поселенці, вірмени і євреї, поряд із українськими міщанами, були активними в ярмарковій діяльності.
В 17ст. вже кожному українському місту i містечку при заснуванні надавалося право на один-три ярмарки на рік. Розвиток ярмаркової дiяльностi свідчить про відокремлення промислово-торговельної дiяльностi від землеробства. З іншого боку, активна реміснича й торговельна дiяльнiсть, безсумнівно, сприяла розвитку українських мст.
Щодо Лівобережної України, то дослідники нарахували сорок ярмарків, що діяли лише в 1665 р. Не зважаючи на часті збройні сутички, численні напади татарських орд на Лівобережну Україну, торгові шляхи не заростали бур'янами, все більше населених пунктів охоплювалися ярмарковою торгівлею.
Павло Алепський, вражений великим розмахом торгiвлi в Україні в період визвольної війни 1648-1654 рр., згадує базари в Золотоношi, Черкасах, Прилуках писав: "У країні козаків ярмарки бувають безперервно з початку i до кінця року. В кожне свято відбувається ярмарок в тому чи іншому мiстi, як це було запроваджено за часів панування ляхiв .". Десятки населених пунктів називає він "торговими містами".
Ярмарки влаштовували таким чином, що після закінчення одного з них торгові люди могли побувати на кількох інших. Через те ярмаркова торгівля тривала безперервно. Окрім багатолюдних ярмарків у містах, містечках i багатьох: селах проходили звичайні базари.
З 18 ст. ярмарки на Україні мали загальноімперське значення. Деякі з них утворювали так зване ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь ті самі купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Кахівка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), хоча на переважній більшості ярмарків торгували різним товаром.
Після приєднання України до Росії в кiнцi останньої третини 18 ст. прискорився процес її включення до загальної системи російського ринку. Зростає чисельність населення, розвиваються землеробство, скотарство i промисли, посилюються економiчнi зв'язки міст Лівобережної та Слобідської України. Тоді значно збільшилося число ярмарків і кожному місту та містечку забезпечувалися вигідні умови (податкові пільги, безпеку, забудування) для проведення ярмаркових торгів. Упродовж тривалого часу ярмарки мали в основному місцевий характер. Розвиткові ярмарок також сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо – залізниць. З налагодженням шляхів сполучення i розвитком економічних зв'язків між районами деякі ярмарки перетворилися на мiжрайоннi i навіть всеросiйськi.
Велике господарське значення ярмарків полягало в тому, що вони були своєрідними артеріями в розподiлi товарів по різних містах, містечках, великих та малих селах, хуторах. Ярмаркам належала значна роль у зовнiшнiй торгiвлi Росії, в тому числі й України. На них зосереджувалися товари, що вивозилися через сухопутні митниці та азовські й балтiйськi порти. Вони були головним місцем оптового i роздрібного продажу імпортних товарів.
Говорячи про велике значення ярмарків у господарському житті Росії 18-19ст., варто зазначити, що їх існування було зумовлене цілим рядом причин, пов'язаних зі станом економіки тогочасної Росії. Серед цих причин можна назвати, зокрема, такі: обширність території країни при низькій густоті населення, погані шляхи сполучення, повiльнiсть товарообігу, слабкість постійної торгiвлi і вiдсутнiсть широкого кредитування.