Історія становлення та розвитку ярмаркового руху в Україні
Ярмарок (від нім. Jahrmarkt — річний ринок, щорічний базар; jahr – рік + markt – базар ) – торг, який влаштовувався в певну пору року, в певному місці для продажу і купівлі товарів; ринок товарів; періодичний торг; великий базар, часто з розважальними заходами і виставами; місце, де відбувається гуртова й роздрібна торгівля різними товарами. Означення: великий, багатий, святковий та ін. Синонімами до слова ярмарок є базар, торг, а також застаріле слово товчок. У порівнянні: як на ярмарку –"шумно, багатолюдно". Поширення набули також сталі вислови зі словом "ярмарок": пропав, як собака на ярмарку – "хтось безслідно пропав, загубився"; так гарно, як собаці на ярмарку, позирає, як собака в ярмарку – "дуже соромно"; цим глазам не перший базар, а вже третій ярмарок! – ідеться про певний досвід, про досвідчену людину; дурень ярмарковий тощо.
Отже, слово "ярмарок" має чітке, конкретне тлумачення, але помітною також є його схожість із староруським словом "ярем" — дерев'яний хомут для робочої рогатої худоби. Отож, можна припустити, що і ярмарок спочатку означав продаж саме худоби, тим більш, що бики і корови були одним із найпоширеніших грошових еквівалентів різних народів.
Купівля і продаж товарів здійснювалися у певному, відведеному владою або визначеному громадою місці, яке називалося "торгом", "торговицею", "торжком". "Установленнє ярмарків уважаєть ся привілєґію правительственної власти і становить оден з головних моментів при фундації міст. Торговельна комунїкація взагалї стояла під тїсним доглядом і реґляментацією правительства, навіть на таке позволеннє доїзду на річні чи тижневі торги в містї треба було правительственного позволення. Тим більше уважав ся привілєґією ярмарок; його треба було випрошувати, і часом добре заплатити за нього правительству. Так під час процесу міщанської громади м. Володимира з своїм маґістратом, між иньшим запитували міщане райцїв: "Где вы тыє привилея подели, на которыє мещане 100 коп. лит. дали, абы новыє другіє ярмарки были?", – сказано в книзі М.Грушевського "Історія України-Руси" (том VI. Розділ I. Стор. 6).
3 ДЕЩО З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ ЯРМАРКОВОГО ТОРГУ
Для подальшого аналізу ярмаркового руху в Україні спробуємо послідовно розглянути прадавню історію виникнення ярмарок і їх розповсюдження, зокрема в Україні.Дійсно, принципи ярмаркової торгівлі походять з часів сивої давнини, із обмінних "пунктів" між сусідніми племенами. Ще до заснування Риму потужними ярмарковими центрами були портові міста Стародавньої Греції. Ось як писав один з грецьких авторів щодо торгівлі в Афінах: " . усі ласощі, які тільки є у Сицилії, Італії, на Кіпрі, у Лідії, Понті, Пелопонессі чи десь-інде в іншому місці, – все це зібрано тут воєдино .". Естафету Греції перехопив Стародавній Рим. Торгівлею почали займалися навіть вихідці із знатних сімей. Розвитку власне ярмарок сприяла спеціалізація, коли виробництво зосереджувалося в конкретному районі. Звичайно, райони були зацікавленні в торговому обміні.
Отже, до 12 ст. міста з округами були більш-менш самостійними економічними районами і не залежали від ввезення сировини чи продуктів харчування, а вже з 12 ст. розпочинається бурхливий процес обміну між окремими районами. Поділ праці, спеціалізація виробництва, розвиток ремесел, урбанізація – все це спричинило інтенсивний розвиток ярмаркової торгівлі в країнах Західної Європи. Особливо жваво вона проводилася у могутніх республіках Північної Італії — Флоренції, Венеції, Генуї та інших. Кількість ярмарків на рік в тому чи іншому місті залежала від місцерозташування і попиту на певні товари. Відбувалися торги не лише в великих містах, а і в маленьких селах. Як правило, продавали худобу, зерно, коней, вироби ремісників тощо. Багато таких ярмарків ставали центрами міжнародної торгівлі. Найбільшою популярністю довгий час користувався ярмарок у м. Шампань (південь Франції), який тривав майже цілий рік. У французькому містечку Пюі проходило 12 ярмарків щорічно, і сотні людей жили виключно за рахунок вилучених з продажу коштів. Приїжджали сюди купці з Північної і Центральної Франції, Італії, Німеччини, Англії. Великої шкоди ярмарковій торгівлі завдавали безперервні війни.
4 РОЗВИТОК І СТАНОВЛЕННЯ ЯРМАРКІВ В УКРАЇНІ
Тепер, маючи загальні уявлення про ярмарки в країнах Європи, перейдемо до безпосереднього розгляду рідних українських ярмарок, їх національної специфіки і самобутності.
З давніх-давен на нашій землі збиралися ці великі торги – ярмарки. Гончарі й ложкарі, ткалі й вишивальниці, бондарі й столярі, стельмахи й кошикарі, кушніри й лимарі, соленики й дьогтярі, бублейниці й кравці продавали на ярмарках свої вироби. Валками стояли на торжищах чумацькі мажі з сіллю та рибою. Кожний купував те, що не міг зробити сам.
Розпочнемо цитатою з книги "Історія України-Руси" М.Грушевського (Том VI. Розділ I): "Призволеннє на торги тижневі й річні, як особлива привілєґія, починає фіґурувати уже від старших міських привілеїв нїмецького права в наших землях. Kop. Казимир в інтересах розвою міста Сянока, "аби тим лїпше міг залюднювати ся", надає йому в 1368 р. право ярмарковання на Зелені сьвята з тим щоб на сї ярмарки могли приходити купцї з усяких земель з усякими товарами, продавати, купувати й всякі купецькі операції чинити, без оплати мита. Ягайло, надаючи нїмецьке право Перемишлю, заводить в нїм, для полїпшення його добробуту, тижневий ярмарок на Петра і Павла, позволяє всїм прибувати на сей ярмарок, продавати й купувати всякого рода товари вповнї свобідно. Найчастїйше в тих часах міста дістають по одному ярмарку до року, і саме наданнє уважаєть ся привилеєм досить рідким, який не завсїди включаєть ся в фундацію міста. Пізнїйше королї дають і по два ярмарки на рік, а навіть і по три — се вже рідше. Що правда, таке помноженнє числа ярмарків часами не виходило на користь, і нпр. місто Львів, маючи два ярмарки до року, потім само просило короля знести один ярмарок, бо він більше приспорює клопотів, чим дає користи.