Писемність на Русі за археологічними даними

Писемність на Русі за археологічними даними

Зміст

Вступ

Писемність на Русі за археологічними даними

Висновок

Список літератури

Довгий час судити про писемність на Русі у ХІ-ХІV ст. можна було тільки на основі книжних пам’яток,таких як Остромирово євангеліє 1056-1057 рр.,та інших книг,переписаних найбільш грамотними людьми того часу.Напевне,тому склалася думка,що писемність на Русі привілегією вузького кола лиць-духовенства і феодальної верхівки.Ось чому при вивченні давньоруської писемності важливого значення набуває нові епіграфічні знахідки.

Походження слов’янської і особливо східнослов’янської писемності ще не зовсім ясне.Це пояснюється не тільки відсутністю достатньої кількості ранніх пам’яток писемності,але і тим,що до нашого часу збереглися дві слов’янські абетки-глаголиця і кирилиця.Яка з них більш рання і яку винайшов Кирил-ось деякі із тих питань,над якими працюють лінгвісти в різних країнах.

Учений-лінгвіст минулого століття І.І.Срезневський на основі власних досліджень і спостережень прийшов до висновку,що слов’яни починаючи з VI-VIII ст. користувалися для свого письма буквами візантійського уставу.В наш час ця думка була розвинута болгарським вченим Є.Георгієвим (1952).Він вважав,що на виділеному етапі розвитку писемності слов’яни,користувалися для письма грецькими буквами,поступово ослов’янився грецький (візантійський) алфавіт,добавивши до нього спеціальні буквенні знаки,необхідні для передачі фонетики слов’янської мови.Так виникло протокирилецьке письмо.

У 60-х роках Кирило винайшов глаголицю,але через складність графіки букв вона не отримала особливого поширення.

На початку Х ст. у місті Преславі при болгарському царі Симеоні (893-927) протокирилецьке письмо було удосконалене і в результаті отримало назву кирилиця.

Ще більш складним було питання про походження східнослов’янської писемності.Зазвичай її поява повязується з введенням на Русі християнства при Володимирі Святославичі у 988 р.,при цьому минулий час відносився до безписемного періоду.Однак знайомство з писемністю на Русі,відноситься до більш раннього часу.Проникнення писемності на східнослов’янські території було тісно пов’язане з соціально-економічним і політичним розвитком країни.Цьому сприяли торгові зв’язки з іншими країнами,в першу чергу з Візантією,а також проникнення християнських вірувань,пов’язаних з розвитком феодальних відносин.

Прямим доказом про знайомство на Русі з писемністю в першій половині

Х ст. міститься у договорах з греками 911 та 944 рр.,тексти яких збереглися у «Повісті минулих літ».З цих договорів стає відомим,що вони,згідно візантійській дипломатичній традиції,були написані на двох мовах: грецькій і мові того народу,з яким заключався мир чи угода,в даному випадку,на слов’янській мові,зрозумілою для Русі.В договорі 944 р. вказується звичай руських письменників заповіту на випадок,якщо хто-небудь із них відправиться надовго в іншу країну по торговим справам або піде на військову службу.За умовами того ж договору княжі посли і купці повинні були,відправлятися в Царгород,маючи при собі не золоті і срібні печатки,як раніше,а написані грамоти.

Ось чому час для офіційного введення на Русі християнства потрібно вважати не безписемним періодом,а чосом обмеженого використання писемності.Договори з греками свідчать про вживання писемності у державних канцеляріях Русі.Якщо зректися цього,то не зрозуміло,хто і де повинні були читати вторинні екземпляри договорів;хто писав заповіти і грамоти для послів і купців,які відправлялись за кордон?