Видавнича діяльність українських вчительських товариств
Заслуговує на увагу те, як в “Учителі” висвітлювалася діяльність УПТ. Як правило це були об’ємні і змістовні повідомлення про загальні зібрання товариства, детальна інформація про діяльність проводу УПТ, його філій. Це також стосувалося навчальних закладів та інтернатів, які утримувало педагогічне товариство. “Учитель” висвітлював на своїх сторінках і фінансовий стан УПТ: його прибутки та втрати (вказувалося скільки грошей було витрачено з тою чи іншою метою) [10].
Часопис намагався приділити увагу заходам українських вчителів щодо поліпшення свого матеріального становища. У 1907 р. у Львові відбулося перше загальне віче, в якому взяли участь українські та польські педагоги. З цієї нагоди “Учитель” опублікував матеріали про стан українського шкільництва та становище учителів в Галичині. Це були гострі матеріали, які незважаючи на цензуру, досить об’єктивно відображали сумну дійсність [11]. Таким чином з часу заснування і до 1904 р. журнал “Учитель” був єдиним педагогічним виданням в Галичині, який намагався подати якомога правдивіше відомості про розвиток української освіти в країн та сприяти її розвитку. У 1909 р. виникло професійне педагогічне товариство “Взаємна поміч”, яке на сторінках свої періодичних видань доповнювало діяльність “Учителя” і висвітлювало фахові проблеми українських педагогів. Саме це дозволило періодичному органу УПТ залишитися суто науково-педагогічним журналом, належним чином виконувати поставлене перед собою завдання. Тому у 1905 р. число передплатників “Учителя” зросло і становило 600 чоловік [12].
Провід УПТ намагався проінформувати широкий загал про свою діяльність, тому вміщував інформацію про своє товариство в українській газеті “Діло”. Тут регулярно подавалися повідомлення про діяльність товариства, заклики до громадськості з проханням вступати в ряди цього педагогічного об’єднання та підтримування його матеріально, публікувалися численні списки жертводавців УПТ [13].
На Буковині товариство “Українська школа” відразу ж після свого створення вирішило приступити до видання науково-методичного журналу. Після того, як крайових уряд надав допомогу в 50 ринських, наприкінці травня 1888 р. побачив світ перший номер “Руської школи” [14]. У вступній статті повідомлялася тематика публікацій, які передбачалося друкувати в часописі, що авторами була розділена за такими напрямками:
1.Наукова інформація з різних галузей людських знань (мета цієї рубрики: загальний розвиток світогляду читачів).
2.Українська література та історія.
3.Педагогічна сторінка (вона передбачала ознайомлення з новинками педагогічної літератури, особливу увагу планувалося приділяти методичній літературі, яка б сприяла підвищенню професійної майстерності вчителів краю).
4.Духовне життя українців та аналіз нових творів шкільної, наукової та белетристичної літератури.
Редакційний комітет зазначав, що незважаючи на своє глибоке переконання в тому, що фонетичний правопис більш пристосований до української мови та зручніший у використанні, все ж таки друкує журнал згідно з тими правописними нормами, які є обов’язковими для шкіл. Але якщо хто із авторів надішле статтю, написану фонетикою, автори її надрукують і не будуть чинити ніяких перешкод [15].
Журнал містив статті С.Смоль-Стоцького і Т.Партнера “Нова руска школа”, Л.Галицького “Ціль цілого виховання молоді є одвертий і чесний характер”, О.Поповича “Справа управильнення рускої правописі”, замітки С.Смоль-Стоцького про “Галицьруську бібліографію І.Левицього” [16].
Безсумнівно, найбільшої уваги заслуговувала стаття “Нова руська школа”, де автори писали, що найкращим і найсильнішим творінням нового часу і могутнім здобутком цивілізації й культури стала народна школа. Тому завдання свідомої інтелігенції всіма силами сприяти її розвитку [17].Слід сказати, що дана стаття була не стільки педагогічною, як історичною, хоч і торкалася шкільної справи. Вона змальовувала розвиток національної думки на землях, заселених українцями, і цей розвиток пов’язувала із школою, при чому звертала увагу й на завдання школи: “Треба працювати над дальшим образованєм нашої образованої вже братії, чистити погляди на народ і розганяти всякі пережитки, викорінювати байдужість і невпевненість у власні сили, творити нові культурні орієнтири, виправляти недоліки у вихованні і в етиці, розширювати світогляд, будити свідомість 20-ти мільйонного руского народу, обдарованого щедро природою духовною красою, одним словом – дбати про вихованє рускої інтелігенції на національній основі, через власні сили і власну самопоміч” [18].