Життя та діяльніст останнього гетьмана України графа Кирила Григоровича Розумовського
Вступникам належало складати іспити, в результаті яких ректор вписував би їх до університетських книг і посилав кожного конкретно до того професора, лекції якого мав слухати студент. Випускники класу риторики Київської академії з хорошим атестатом вступали до Батуринського університету без іспитів. Усім студентам дозволялося носити шпагу або шаблю.
У Батуринському університеті мали діяти дев'ять кафедр (професур):
латинського красномовства, логіки, метафізики і практичної філософії, натурального права та юриспруденції, старожитностей, історії «літеральної» й політичної, генеалогії та геральдики, експериментальної фізики І математики (з усіма її частинами), теоретичної й практичної фізики, анатомії, хімії, ботаніки й натуральної історії. Курс навчання було розраховано на три роки.
Крім того, при Батуринському університеті передбачалося заснувати семінарію на сорок чоловік із бідних шляхтичів та різночинців У семінарії передбачалося, що в семінарії учні проходитимуть курс підготовки до вступу в університет, вивчатимуть латинську, французьку, грецьку мови, коротку історію, географію. Закінчивши університет, вони повинні були залишитися працювати в ньому спочатку вчителями, потім магістрами і, нарешті, професорами.
При університеті відкривалися лабораторія, церква зо всім причтом, лікарня, економічна контора, карцер, гауптвахта тощо.
1763 року гетьман і представники української старшини підготували на ім'я Катерини П дві чолобитні: про відновлення давніх прав України та про визнання спадковості посади гетьмана за нащадками роду Розумовських. У першій із них говорилося про необхідність перетворення Києво-Могилянської академії на університет і заснування університету в Батурині. У Київському університеті передбачалися чотири факультети, в Батуринському - три (крім богословського). Куратором обох університетів мав бути гетьман, а богословського факультету Київського університету - митрополит. При університетах планувалося заснувати друкарні для видання церковних і світських книг.
Реакція царського уряду на підготовку чолобитної виявилася різко негативною. Ґрунт для такої реакції заздалегідь підготував Теплов, якого 1762 року призначено статс-секретарем Катерини II і по-життєво залишено при царському дворі. Він подав на Ім'я імператриці доповідну записку «О пепорядках в Малороссіи», в якій тенденційно змалював традиційні особливості місцевого життя в Україні як нібито шкідливі І для загальноімперських інтересів.
Катерина II, яка проголосила себе продовжувачкою справи Петра І, не допускала можливості зміцнення привілеїв козацької старшини і лише чекала нагоди, щоб покінчити з гетьманством в Україні, «чтобъ в къ и имя гетмановъ изчезли, не токмо бъ персона какая была произведена в оное достоинство». Давши відповідний матеріал в руки імператриці, Теплов свідомо підкинув Розумовському провокаційну ідею про клопотання щодо закріплення спадкоємності гетьманства за родом Розумовських. Катерина II скористалася нагодою для остаточної ліквідації гетьманства і перетворення України на одну з провінцій Російської імперії.
Німецький дипломат у Петербурзі Сольме так характеризував Кирила Розумовського (17 квітня 1764,): «Он летів и безпечен, любит только комфорт и хороший стол, и чистосердечно ненавидит труд и занятия... В настояшее время у него хотят отнять присвоенную его званию власть и низвести его в положение, близко сходное с положением частного человека. Но в подобное затруднение он поставил себя сам, своею беспечностью, предоставив управление Украиною своим старшинам, вследствие чего народ был ужасно притесняем, сам он обеднел, а все эти люди обогатились».
Деякі царедворці пояснювали прохання про закріплення спадкоємності гетьманства за родом Розумовськнх як один із кроків до здобуття незалежності України від Росії. Катерина II ладна була передати гетьмана під суд. Однак прибічники Розумовського зуміли вплинути па імператрицю, оберегти графа від її гніву.10 листопада 1764 року вийшов царський указ про ліквідацію гетьманства в Україні. Того самого дня Кирило Розумовський здобув чин генерал-фельдмаршала, по-життєве гетьманське жалування в 50 тисяч рублів на рік з добавкою з місцевих прибутків в Україні 10 тисяч рублів, а також місто Гадяч (1785 р. К. Розумовський «уступив» імператриці Катерині II м. Гадяч за 596880 рублів (за кожну душу чоловічої статі по 60 руб., усього в цьому володінні налічувалося 9948 душ)) з навколишніми селами, Биківську волость і палац, збудований у Батурині. В результаті, як зазначав Сольме, у гетьмана відібрали всі належні йому права і владу, яка перейшла в руки Малоросійської Колегії, він же зберіг по-життєво всі почесті та прибутки, привласнені на його попередній посаді, так що Розумовського позбавили лише праці, а залишили за ним усі зручності, якими він користувався.