Життя та діяльніст останнього гетьмана України графа Кирила Григоровича Розумовського
Урочисте обрання гетьмана відбулося 22 лютого 1750 року. На світанку за першим сигналом із трьох гармат народ почав збиратися на площі Глухова між Миколаївською і Троїцькою церквами, де був підготовлений «театр», або підвищення, покрите парусним штофом, обведене поручнями, обтягнутими багряним сукном. Під командуванням генерального військового осавула Якубовича на площу прибули козацькі - Лубенський, Миргородський, Гадяцький, Переяславський, Прилуцький, Стародубський, Ніжинський, Чернігівський, Київський і Полтавський - полки на чолі з полковниками і старшиною, з розпущеними прапорами, барабанним боєм і музикою. У О 9-й годині ранку за другим сигналом до будинку графа І.С.Гсндрикова зібралася генеральна старшина, бунчукові й військові товариші та інше українське панство. Київський митрополит Т.Щербацький із трьома єпископами, печорським архімандритом Й.Оранським та іншим духовенством чекали в Миколаївській церкві.О 10-й годині, за третім сигналом, розпочалася сама церемонія: з двору російського уповноваженого виїхало шістнадцятеро компанійських козаків при повному озброєнні, під командуванням старшини; за ними рушили, гучно граючи, військові музиканти з литавристом; у багатій кареті секретар Колегії іноземних справ С.Писарєв віз царську грамоту, яку тримав на великій срібній таці. Всі віддавали честь пострілами із рушниць, музикою, боєм барабанів і литавр. З обох боків карети виступали дванадцятеро гренадерів з рушницями. За ними несли гетьманські клейноди: великий білий прапор з російським гербом (подарунок Петра І гетьману Д.Апостолу) - бунчуковий товариш Г.Гамалія в супроводі двох знатних бунчукових товаришів; трохи позад них ішов генеральний хорунжий М.Ханенко у супроводі дванадцяти бунчукових товаришів; гетьманську булаву на червоній оксамитовій подушці, оздобленій золотим позументом і золотими китицями, тримали бунчукові товариші Я.Маркович і Ф.Ширяй, за ними йшли генеральний суддя Я.Горленко, генеральний підскарбій М.Скоропадський і генеральний писар А.Безбородько (їх супроводжували двадцять чотири бунчукових товариші); гетьманський бунчук на оксамитовій подушці чатували І.Лизогуб і П.Іскрицький, за ними простували генеральний бунчужний Д.Оболонський з усіма бунчуковими товаришами й українським шляхетством; гетьманську дрібну з позолотою печатку на оксамитовій подушці несли Петро і Григорій Горленки, за ними в супроводі-двох бунчукових товаришів і канцеляристів Генеральної військової канцелярії та Генерального суду йшов писар Генерального суду І.Пиковець. П.Мокрієвич тримав військового прапора, а за ним ішли всі військові товариші, їх підпирала багата карета графа Гендрикова, котрий їхав у колі гренадерів і придворних лакеїв. Останніми йшли шістнадцятеро піших виборних компанійців.
Коли вся процесія розташувалася на підвищенні, Гендриков виголосив промову про відновлення гетьманства в Україні, Писарєв зачитав царську грамоту. На запитання «Кого бажаєте собі в гетьмани?» всі назвали Кирила Розумовського. Граф І.Гендриков привітав присутніх з обранням гетьмана, а козаки салютували сто одним гарматним пострілом та вогнем із рушниць. Грамоту й гетьманські клейноди занесли до Миколаївської церкви, де софійський архімандрит Манасій Максимович відслужив літургію. З церкви грамоту і клейноди перенесли до будинку Гендрикова.
Ось так відбувалося відновлення гетьманства в Україні та обрання гетьманом Кирила Розумовського. За виконану місію граф Тендряков одержав від української старшини 10 тис. рублів, його свита - 3 тис., пароду ж «для общей радости» видали понад двісті відер вина.
Царським указом від 5 червня 1750 року Кирила Розумовського офіційно затверджено українським гетьманом.
Новообраному гетьманові надавалися маєтності - Ямпіль, Батурин і Почеп з повітами, Гадяцький замок з Че-хівською і Биківською волостями, Шептаківська волость, Бакланський двір, село Литвиновичі, хутір Будійський, глухівський млин, Переволочансь-кий перевіз, село Кучерівка з прилісками Сопичем і Потапівкою, села Попівка, Машів і Жадов. Крім того, йому віддавалися всі прибутки, зібрані грошима, хлібом і вином до його обрання, тобто за 16 років (1734-1750), із гетьманських маєтностей.
Низка наступних царських указів обумовлювала, що на урочистих публічних церемоніях Кирилові Розумовському відводилося почесне місце поруч із генерал-аншефами й, оскільки він «против других гетманов имелъ ту от-личность», що був графом Російської імперії і користувався особливою довірою та «благоговением» імператриці, обумовлювалося ще таке: в усіх паперах Колегії Іноземних справ Кирила треба величати як «высоко и благоурожденнаго». Імператриця також розпорядилася виготовити для гетьмана нові клсйподи, для чого виділили півтори тисячі рубів. 31 жовтня 1750 року Єлизавета Петрівна підписала указ, яким Запорожжя підпорядковувалося гетьману.
Новообраний гетьман все ще перебував у Петербурзі. Лише 13 березня 1751 року в придворній церкві він склав присягу на вірність імператриці, яка там же вручила йому гетьманські клейноди: оздоблену коштовним камінням золоту булаву, великий білий прапор з російським гербом, бунчук, військову печатку і срібні литаври. Для від'їзду його в Україну було підготовлено 125 підвід. Однак гетьман поставив вимогу, щоб на шляху від Петербурга до Москви і від Москви до України на кожній поштовій станції було підготовлено по двісті підвід з тим, щоб дві третини з них після прибуття сім'ї Розумовських розпустили, а третину залишили особисто для нього.