УКРАЇНА В 20-Х РОКАХ 20 ст
По cпpaвi «Українського національного центру» був заарештований М. Грушевський, потім його «помилували», відправили в Москву і (такий прийом був застосований і до Довженка). Так на Україну відомий учений не повернувся.
В 1934 р. в Києві проходив процес «Білогвардійського терористичного центру», де були засуджені 37 чол., серед них відомі українські письменники родини Крушельницьких, Г. Косинка, Фольківський, Влизько, Буревій. В 1935 р. були арештовані М. Куліш, М. Зеров i iн. Всього протягом 30-х років було арештовано біля 500 літераторів, художників, інших митців, 150 із них загинули. Соловки були перетворені на «центр української культури», сюди були відправлені відправлені, Вороний, Плужник, Зеров, Ірчан, Яворський, художники Пилипенко, Калужницький, скульптор Нищенко, актор Гладков та ін.
На жаль художня інтелігенція сама активно вклю¬чалась у провокування репресій, виспівування праці арештантів на Біломор-Каналі, майже вci процеси зра¬зу як по команді в газетах друкувались схвальні відгуки відомих діячів культури України, виспівувались дифирамби «вождю народів» Сталіну.
Інтелігенція була розгромлена, деградована, щоби вижити пристосовувалась до страшних умов Сталінської дійсності. Вагомі здобутки в розвитку української культури 20-х років були знищені, деякі з них (створення національних культурно-освітніх закладів, національних вищих навчальних закладів та ін.) втрачені.
Висновки
З вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Невдоволення широких верств населення країни, особливо сільського, економічною політикою більшовиків і примусило В. І. Леніна визнати повний крах політики "воєнного комунізм" і перейти до нової економічної політики (непу).
Запровадження непу повинно було врятувати економіку країни від повного розвалу. Головна увага в новій економічній політиці приділялася заходам щодо піднесення продуктивності сільського господарства на основі заінтересованості селянина в своїй праці. Запровадження засад непу в сільському господарстві України позитивно впливало на його відбудову. У 1925 p. загальна посівна площа в Україні досягнула довоєнного рівня. Такого ж рівня дося¬гла і середня врожайність сільськогосподарських культур.Складалися сприятливі умови для відбудови і розвитку проми¬словості, в тому числі важкої. Під час впровадження непу поруч з розгортанням ринкових відносин відбувався процес організації планового господарства, формувалася система планових органів. Щоб прискорити відродження промисловості і налагодити обмін між нею і сільським господарством, велику кількість дрібних підприємств держава передала в оренду організаціям (комнезамам, кооперативам, артілям), а також приватним особам, у багатьох випадках — колишнім власникам цих підприємств. Одним з найголовніших складових елементів нової економіч¬ної політики була торгівля. Тому не випадково держава значну увагу приділяла законодавчому регулюванню торгівлі, як державної і кооперативної, так і приватної. У той час, коли розвиток державної і кооперативної торгівлі державними органами стимулювався, регулювання приватної торгі¬влі з боку держави було непослідовним і значною мірою зводилося до її всілякого обмеження і витіснення. Основними методами впли¬ву з боку держави на приватний ринок були: вилучення деяких видів торгівлі з приватної сфери, монополізація а руках держави торгівлі цілим рядом об'єктів; податкове обкладання торгівлі і обмежене кредитування; економічне регулювання торгівлі шляхом виходу державних торговельних органів на вільний ринок й вико¬ристання методів конкуренції та ін.
Перехід до нової економічної політики супроводжувався зміц¬ненням таких галузей державного господарства, як фінанси і кре¬дит. Нормалізації економічного становища значною мірою сприяла грошова реформа. Повною відмовою від засад непу в сільському господарстві було проведення суцільної колективізації, яка розпочалася напри¬кінці 1929 p., що фактично означало початок реставрації воєнно-комуністичної політики.Зі згортанням непу створювалася суворо централізована кома¬ндно-адміністративна система керівництва народним господарст¬вом України. Новий господарський механізм грунтувався на дире¬ктивному плануванні, а не на економічних засадах.
Компанія українізації охопила всі галузі життя Радянської України. Найбільший вплив вона справила на освіту. На відміну від царського режиму радянська влада приділяла велику увагу розвитку шкільництва. Найбільш вражаючих ycпixiв було досягнуто в ліквідації неписьменності. Свіжі настрої в розвитку української культури особ¬ливо виявилися в літературі.