Повстанський рух в Одеській губернії у 1920-23 рр.
У квітні 1919 року повстанським загонам і рейдовим частинам Армії УНР вдалося з боями оволодіти повітовими центрами Одеської губернії - Балтою і Вознесенськом. Особливо великих втрат більшовики зазнали у боях за Вознесенськ, оскільки у той момент там відбувався повітовий з`їзд партії.
17 квітня 1920 року повстанський загін Семена Заболотного, який був найбільш чисельним і боєздатним, при підтримці повсталих проти більшовиків місцевих селян, взяв штурмом місто Ананьїв. Частина червоних військ відступила до залізничної станції Жеребкове, де зайняла оборону. Генерал-хорунжий Ю. Тютюнник надіслав С. Заболотному підкріплення силою 400 багнетів при двох гарматах. Українці заатакували Жеребкове і розгромили червоний загін. У бою загинуло 220 червоноармійців, в тому числі 31 комуніст. Повстанці утримували Ананьїв протягом восьми діб, відбиваючи атаки на місто 41-ї червоної дивізії. 25 квітня повстанці були змушені відступити. Але бої не припинялись. На підтримку повстанських загонів почали спалахувати антибільшовицькі селянські повстання в інших волостях. Так, в селі Липепьке неподалік Бірзули, озброєні селяни на чолі зі священником організували оборону церкви від більшовиків, які намагалися осквернити храм і вивезти з нього цінності. У сутичці було вбито 21 червоноармійця.23 травня 1920 року Одеською губернською надзвичайною комісією була виявлена українська підпільна організація. На чолі неї стояв колишній командир добровольчого дроздовоького загону полковник Гусак-Гусаченко. В Одесі він організував загін, який мав виступити на фронт начебто проти отамана
Ю. Тютюнника, але насправді мав підняти в Одеському повіті повстання і в рішучу хвилину перейти на бік української армії. Помічниками Гусака-Гусаченка були брат Ю. Тютюнника - Георгій Тютюнник і колишній пристав Сквирського повіту капітан Москвин. Слід зазначити, що члени організації займали відповідальні посади в радянських установах. Перехід колишніх білогвардійців (особливо українського походження) став дуже частим явищем у 1920 році.
Відомо, що загони, керовані отаманом
С. Заболотним, який був найбільшою фігурою у повстанському русі на Одещині, поповнювались також і врангелівським офіцерами. А один з керівників врангелівського підпілля, полковник Євстаф`ев, очолював повстанський загін під іменем отамана Кропиви. В Одесі також діяла терористична офіцерська організація під керівництвом штабс-капітана Єрмощенка.
Улітку 1920 року активність повстанців України посилилась у зв`язку з насильною мобілізацією до Червоної армії і конфіскаціями зібра-ного селянами врожаю. В одному Ананьївському районі на 30 серпня вже було конфісковано 1,5 мільйонів пудів зерна і 2 тисяч голів великої рогатої худоби. Селяни відловідали на це повстаннями. У селі Павлівка цього ж району після конфіскації продзагонами 3237 пудів зерна і 630 пудів м`яса спалахнуло повстання, яке червоні жорстоко придушили.
У липні 1920 року проти насильницької мобілізації юнаків на по-гибель за “диктатуру пролетаріату” повстали села Миколаївка і Казанка Вознесенського повіту. У Миколаївці повстання було придушене швидко, але в Казанці влада в селі на деякий час опинилася в руках повсталих селян. Прибулий зі Знам`янки бронепотяг піддав село обстрілові з гармат і кулеметів, після чого повстання було придушене багнетами червоногвардійських загонів. Прибула "надзвичайна трійка" на чолі з членом більшовицької партії з 1917 року П. Аненком, провела масові арешти селян. Мешканці села звернулись по допомогу до повстанського загону під проводом полковника Іванова на псевдо Чорна борода, який оперував з весни 1920 року в цій місцевості. Селяни вказали на хати, де перебували чекісти. Уночі останні були оточені і знищені. Аненка селяни прив`язади до коня, протягнули по селу і порубали шаблями.
24 червня 1920 року спалахнуло повстання в селі Маяки Овідіопольського району Одещини. До повсталих приєдналась молодь села Петрівки (Петросталя), яка виїхала до Маяків на підводах з кулеметами. За архівними документами, в Маяках повстанцями було захоплено і розстріляно 50 красноармійців і політпрацівників. За повідомленням Слободзейського ревкому від 1 липня повстанці, серед яких більшу частину складали німці-колоністи, у кількості 600 осіб з кулеметами, половина на конях, зайняли Біляївку, Ліски, Троїцьке і Грацениці. Зведення губернської ЧК від 13 липня свідчать про те, що на цей час повстання було придушене. Про втрати з обох боків не повідомлялося, за винятком того, що було розстріляно в Маяках 10 повсталих селян.
Ні література, ані архівні джерела не дають змоги ретельно і послідовно простежити історію створення і діяльності окремих повстан-ських загонів під керівництвом кокретних отаманів. Більшість загонів лишилася "безіменними" і визначалися чи то чисельністю, чи за місце-вістю, в якій оперували. Наприклад: “на запад от Голованевска оперирует банда до 200 человек при 25 пулеметах, большенство - украинцы петлюровской окраски”. Дуже рідко в архівних документах більшовиків "засвічуються" прізвища керівників загонів, як це має місце в одному зі зведень від 1-2 грудня 1920 року: "На південь від Голованівська Балтського повіту банда близько 200 чоловік при 2 кулеметах "петлюровской окраски", очолювана колишнім начальником міліції УНР в Данилівській волості Балтського повіту Червоним і колишнім агрономом Антоновичем".