А.Чепа і невідомі маргіналії з його бібліотеки
В записах А.Чепи спостерігаємо “краплинну” інформацію щодо біографій відомих українських діячів, представників української еліти того часу, нащадків славетних козацьких фамілій, як-от: В.К.Лизогуб, О.І.Полетика, М.П.Свічка. О.С.Судієнко, М.М.Стороженко. Згадує Андріян Іванович імена Г.П.Милорадовича, архієпископа чернігівського Віктора, князів О.Б. та Б.О.Куракіних, С.К.Вязьмітінова, княгиню С.І.Прозоровську, В.С.Попова та ін. Особливо часто у записах зустрічаємо ім’я малоросійського пошт-директора Петра Степановича Волховського, під керівництвом якого працював А.Чепа в цьому поштамті на посаді заступника пошт-директора. Коли П.С.Волховський тимчасово залишав Чернігів, А.Чепа виконував обов’язки пошт-директора. Завдяки виявленим маргіналіям стає відомим, що 7 жовтня 1802 р. А.Чепа був переведений у Литовський поштамт. У записах згадується ім’я роменського поштмейстера Олександра Івановича Полетики і листоноші Лавровського.
У маргіналіях А.Чепи зосереджено багато інформації про його родину: матір – Марфу Григорівну, дружину Наталію Ісаківну, дочок Валентину та Нацьку, дядька Василя Григоровича Михаловського – ймовірно, рідного брата матері А.Чепи, тобто можна припустити, що мати А.Чепи була з роду Михаловських. Також згадується якась родичка (чи, можливо, гувернантка) Катерина Іванівна і люди, що служили у А.Чепи: лакеї Павло та Федір, кучер Лук’ян, кучер Василь, форейтор Кирило Федоренко, покоївка Тетяна, нянька Я.А.Темірова, кухар С.Пшеничний. “Тон” записів свідчить про дружність і повагу, що панували в родині А.Чепи і про патріархальні його відношення до слуг.
Маргіналії, зроблені А.Чепою, висвітлюють його міцні стосунки з архітектором Д.Г.Котляровим, Д.І.Шпановим (з Ніжина), Г.М.Гербаневським, із сім’єю Романовських, з Хоменком, що мешкав у Прилуках. Спектр міжособистісних контактів включав і економічні стосунки, які нерідко перетворювалися на конфлікти, що вирішувалися судовим порядком. В записах Чепи згадується його тяжба з М.П.Свічкою стосовно “чепурківських справ”.
Особливу увагу А.Чепа приділяв здоров’ю – своєму і своїх рідних. На той час, коли робилися маргіналії, А.Чепі йшов 5-й десяток. Вік нагадував хворобами й … випаданням зубів, про що А.Чепа із сумом філософські зазначив, що це – «убедительное напоминание осени жизни моей».
Подією в житті родини було щеплення від віспи доньці Валентині. Того часу це була нова і відповідальна справа. Для цього уся родина А.Чепи відправилася у Батурин до лікаря Гунера.
У записах А.Чепи йдеться про влаштування старшої доньки (Нацьки) в пансіон Федора Мартиновича Гакеля в Новгород-Сіверському. Її виховання в цьому пансіоні коштувало батькові 80 руб. на рік.
Маргіналії свідчать про достатню мобільність родини А.Чепи. Досить часто і швидко уся сім’я Андріяна Івановича збиралася і відправлялася в дорогу з Чернігова до Чепурківки й назад, а також в Батурин й інші міста Чернігівської та Полтавської губерній. На підставі записів А.Чепи можна скласти ітінерарій не тільки його родини, але й П.С.Волховського, генерал-губернатора О.Б.Куракіна.
В записах А.Чепи йдеться про побутові речі, наприклад: придбання П.С.Волховським карети, крадіжку в Чепурківці волів та ковальських інструментів. Маргіналіст не обійшов увагою природні явища, що спостерігалися того часу у Чернігові, зокрема льодохід, землетрус, що відбувся 14 жовтня 1802 р. в Чернігові, Ніжині та Глухові.
Проте не усе А.Чепа «довіряв» паперу й розшифровував, не про усе писав відверто. Незрозуміло, яку саме «известную весть» повідав йому роменський поштмейстер О.І.Полетика, що прибув до Чернігова 29 квітня 1802 р.Незважаючи на свою толерантність і доброту, А.Чепа був людиною з почуттям гідності, про що свідчить його запис, що був зроблений 7 жовтня 1802 р., коли чернігівський пошт-директор П.С.Волховський оголосив йому наказ про переведення його (Чепи) у Литовський поштамт. Повідомляючи про це Андріян Іванович помітив: «Объявил, но с каким высокомерием!».
Маргіналії, що розглядаються тут, відзначаються тематичною різноманітністю, містять місцевий матеріал, віддзеркалюють повсякденне приватне життя, душевний настрій автора, його внутрішній світ, й зроблені вони видатною в українській історії кінця XVIII – початку XIX ст. особистістю.
Література