Діяльність православних монастирів на Закарпатті в часи угорської окупації (1939-1944)
Церковний розкол ініційований архієпископом Савватієм (Врабец) не мав позитивних наслідків, він лише вніс розбрат серед православних та дещо призупинив відхід від унії. Православні монастирі, що підтримували архієпископа Савватія були менш фінансово розвинуті ніж аналогічні громади сербської юрисдикції.Ставлення угорців до православної церкви і її монастирів було складним. Спочатку вони фаворизували греко-католиків, але вбачаючи у них українофілів, відійшли від них. Тоді угорцям і спало на думку, що не варто відкидати православ’я. Треба просто наповнити його такою самою мадярською ідеологією, як й інші церкви. Тому розпочали організацію автокефальної православної церкви в Угорщині. Оскільки Сербська православна церква, під чиєю юрисдикцією перебувало більшістьправославних закарпатців, була все-таки національною, угорці автокефаліювирішили отримати через празького архієпископа Савватія. Саме за його посередництва угорський уряд сподівався отримати від Константинополя автокефалію православної церкви в Угорщині. За часів угорської окупації кількість православних скитів збільшилася. У 1939 р. в Дубовому Тячівського району Іларіон (Рибар), прихильник архієпископа Савватія, створив чоловічий скит на честь Дмитра Солунського. У 1940 р. було створено жіночий скит Чумалівського монастиря в с. Бадов-Свобода біля Батьова на Берегівщині,на честь Іоанна Предтечі. Це була невеликі чернечі громади де проживало від 5 до 7 чоловік.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Державний архів Закарпатської області (ДАЗО). – Ф. Р – 544. – Оп. 3. – Спр. 12. Вірізки із газет, що відносяться до діяльності духовенства.
2.Там само. – Ф. Р – 544. – Оп. 3. – Спр. 61. Переписка с Советом по делам РПЦ при Совете Министров СССР по вопросам состояния религии и деятельности (14.01. – 15.02.1964 р.).
3.Там само. – Ф. Р. – 1434. Сільський Народний Комітет с. Липча. – Оп. 1. – Спр. 20. Розпорядження управління державної безпеки Закарпатської України і Хустського окружного Народного Комітету.
4.Там само. – Ф. Р – 1490. – Оп. 4 д. – Спр. 44. Документи про діяльність Св. Богородицького жіночого монастиря в с. Липча Хустського району (1950-1961).
5.Поточний архів Мукачево-Ужгородської православної єпархії. – Веніамін (Керечанин), ігумен. Лист до єпархіального управління в Мукачеві від 10. 06. 1940 р.
6.Там само. – Володимир (Раїч), єпископ. Звернення до регентського комісара З. Перені в Ужгород за №741/40.
7.Там само. – Володимир (Раїч), єпископ. Скарга міністерському раднику при регентському комісарі в Ужгороді за №97/40 від 24. 01. 1940 р.
8.Там само. – Володимир (Раїч), єпископ. Скарга регентському комісару З. Перені в Ужгород за №25/40 від 4. 01. 1940 р.
9.Там само. – Володимир (Раїч), єпископ. Скарга регентському комісару З. Перені в Ужгород за №97/40 від 4. 01. 1940 р.
10.Там само. – Звернення єпархіального управління до ігумені Параскеви від 22. 06. 1942 р.
11.Там само. – Декрет монахині Февронії (Рацюк) від 22. 06. 1942 р.
12.Там само. – Іоанн (Іваняс), ієромонах. Автобіографія. 1. 02. 1947 р.
13.Там само. – Макарій (Вадюн), ієромонах. Донесення єпархіальному управлінню в Мукачево від 2. 01. 1940 р., Данилово.
14.Там само. – Прохання сестер Домбоцького монастиря до адміністратора М.Попова від 17. 06. 1942 р.
15.Особистий архів Довганича О.Д. – Лист Тетяни Костянтинівни Хахиной до О. Д. Довганича від 22. 08. 1968 р.
16.Поточний архів Свято-Миколаївського чоловічого монастиря с. Іза Хустського р-ну Закарпатської області. – Список и точное описание братии, живущих и живших в монастыре Святителя о. Миколая, что при с. Иза, округа Хусткого, в Карпатской Руси. (Рукопис).