Релігійна боротьба між греко-католиками і православними на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років
За повідомленням греко-католицького часопису „Душпастирь” у 1925 р. православні володіли греко-католицькими церквами, або церковним майном у наступних селах: Берлебаш, Барбово, Березники, Нижній Бистрий, Буштино, Волоське, Вільхівці, Вучкове, Горонда, Колочава-Горб, Горінчово, Данилово, Дулово, Заднє, Іза, Калини, Канора, Копашнево, Кошельово, Крайниково, Липча, Великі Лучки, Руська Мокра, Нанково, Прислоп, Акна Рахів, Рахів-Розтока, Росушка, Руське, Нижнє Селище, Синевир, Теребля, Терешул, Торунь, Угля, Уйбарово, Мале Урмезово, Чапівці, Червеньово, Чумальово, Шандрові, Широкий Луг, Ясіня, Бороняво. За допомогою влади греко-католики до жовтня 1925 р. повернули собі власність у Великій Кривій, Підплеші, Бедевлі, Стеблівці, Нижньому Ясіні, Великому Бочкові, Старому Давидкові, Кушниці [64]. Боротьба між православними і греко-католиками досягла апогею в с. Верхня Апша, де 24 квітня 1926 р. був убитий пострілом з рушниці місцевий православний священик І. Попович.
23 квітня 1925 р. був прийнятий чехословацький закон „Про взаємні відносини між різними віросповіданнями”. Закон спрощував процес зміни віросповідання. Особа, якій виповнилося 16 років зверталася до окружного уряду з усною, або письмовою заявою про перехід у іншу церкву. Після чого окружний уряд видавав прохачу письмове посвідчення та повідомляв священика, з церкви якого виступив вірник [65]. §.10 IV частини Закону регулював питання користування цвинтарями. Вказувалося, що якщо у селі представники одного віросповідання не мають кладовища, то вони повинні ховати своїх покійників на сільському цвинтарі, але якщо останній відсутній, то тоді на цвинтарі іншого віросповідання [66]. Необхідно відмітити, що деякі параграфи закону 1925 р. ідентичні вимогам православних громад, що були викладені в меморандумі до президента ЧСР Т. Масарика у 1920 р. Таким чином, влада намагалася припинити релігійну боротьбу, що виникала внаслідок відсутності необхідних розпоряджень. З боку місцевих чеських урядовців було чимало зловживань у вирішенні релігійних питань. Наприклад, Мукачівський окружний начальник Соліч заборонив православному священику В. Коломацькому відправляти службу у Старому Давидкові навіть у приватному будинку [67].
Отже, період першої половини 1920-х рр. на Підкарпатській Русі відзначався релігійною боротьбою між представниками греко-католицької та православної церков. Чехословацька влада у перші роки свого врядування проводила толерантну політику стосовно всіх релігійних конфесій. Відсутність чіткого законодавства про культи призвело до того, що православні вірники, де вони мали більшість у селах, почали займати колишні греко-католицькі храми. На Підкарпатській Русі постала складана ситуація з церковним майном, яким після переходу у православ’я навіть усієї громади, володіла Мукачівська греко-католицька єпархія. Слабка поінформованість населення та відсутність чіткого керуючого центру у православній церкві призводило до конфліктів з поліцією та окружними урядами, що негативно відзначалося на обличчі православного руху.
Список літератури:
1.Хомин П. Церковне питання на підкарпатській Русі // Нива. – Львів. – 1922. – січень. – 42. – С. 48-49.
2.ДАЗО. – Ф. 28. Оп. 5. – Спр. 10. – Арк. 7.
3.Там само. – Арк. 8 об.
4.Там само. – Арк. 9.
5.ДАЗО. – Ф. 28. – Оп. 5. – Спр. 63. – Арк. 10-10 об.
6.ДАЗО. – Ф. 63. – Оп. 2. – Спр. 113. – Арк. 27.
7.ДАЗО. – Ф. 63. – Оп. 2. – Спр. 49.– Арк. 22.
8.ДАЗО. – Ф. 151. – Оп. 7. – Спр. 499. – Арк. 1.
9.Там само.– Арк. 1 об.
10.Там само. – Арк. 2 об.