Музеї – “пам’ятники діянь на загальне добро”
У 2004 р. колишній співробітник Дніпропетровського історичного музею Василь Петрович Чумаченко поповнив музейні фонди майже двома сотнями ювілейних монет (серед яких є й срібні) СРСР та Російської федерації 1965-2000-х рр. Найбільшу цікавість викликають серійні випуски монет, присвячені подіям Великої Вітчизняної війни, ювілею російського флоту, різним олімпійським іграм та спортивним змаганням, релігійним пам’ятникам, рідкісним тваринам та рослинам з “Червоної книги” тощо [18].
Свій внесок у нумізматичну збірку музею зробив і дніпропетровський підприємець Дмитро Олександрович Пірко, подарувавши музею у 2006-2007 рр. ювілейні срібні та нікелеві монети України, що вийшли за останні кілька років і яких бракувало у музейній збірці.
Відомий дніпропетровський колекціонер і підприємець Михайло Ісаєвич Кейтельгіссер, давній друг і безкорисний помічник музею (йому завдячує музей щорічними виїздами на археологічні розкопки), передав до музейної збірки малюнок І.Ю.Рєпіна, зроблений олівцем, картину невідомого художника 1930-х років з життя українських селян з зображенням тризуба, зразки української порцеляни, археологічні предмети.
Серед сьогоднішніх дарителів музею підприємці, викладачі вузів, лікарі, колишні військові, аматори-краєзнавці, фотографи, художники, пересічні громадяни краю. Крім вже названих предметів, музею дарують й інші різноманітні предмети: кістки давніх тварин та залишки зброї, випадково знайдені на земельних ділянках; фрагменти античної кераміки з Криму; козацькі люльки; нагороди померлих родичів часів Великої Вітчизняної війни; різноманітні побутові речі й одяг, які залишились у сільських батьківських будинках, особисту зброю, меблі, книги.На закінчення звертаємося до громадськості в такий спосіб. Як говорить народна мудрість, нове – це добре забуте старе, однак, є потреба в тім, щоб відроджувалося забуте не тільки в накопиченні грошей, розвитку підприємництва, але й у нарощуванні морального багатства народу, що обчислюється «пам’ятниками діянь на загальне добро», як зазначав у свій час В.О.Ключевський [7, с. 3].
Література
1.Абросимова С.В., Архипова Т.А., Степаненко Н.О. З історії меценатства та колекціонерства на Катеринославщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Питання історії України. Історико-культурні аспекти: Збірник наук. праць. – Дніпропетровськ, 1992. – С. 64-71.
2.Алфавитный список г.г. жертвователей Екатеринославского обласного музея шимени А.Н.Поля, со свремени его возникновения по 1910 год // Каталог Екатеринославского обласного музея им. А.Н. Поля. – Екатеринослав, 1910.
3.Антонова Г. Колекціонер і меценат П.М.Сочинський // Під знаком Кліо. На пошану Олени Апанович: Збірник статей. – Дніпропетровськ, 1995. – С. 170-174.
4.Бальзак О. О художниках // Собр. соч. в 24 т. – М., 1960. – Т. 24. – С. 18-20.
5.Бекетова В.М. Памятник деяний на общее благо // Деловой мир Днепропетровска. – 2000, № 2. – С.34-35.
6.Бекетова В.М. Перший музей у Катеринославі. (До 150-річчя заснування)// Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник. Вип. І: Матеріали міжрегіон. іст.-краєз. конф. – Дніпропетровськ, 1998. – С. 272-277.
7.Боханов А.Н. Коллекционеры и меценаты в России. – М., 1989. – 192 с.
8.Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Вип. 1-4. /Упоряд.: Абросимова С.В. на інш. – Дніпропетровськ, 1997-2005.
9.Каган Ю.М. И.В.Цветаев. Жизнь. Деятельность. Личность. – М., 1987. – 192 с.
10.Ковалинский В.В. Меценаты Києва. – К., 1998. – 528 с.
11.Кокіна В. Благодійність – не дійна корова // Урядовий кур’єр. – 2006. – 19 грудня.
12.Кочергін І.О. Олександр Поль: мрії, справи, спадщина. – Дніпропетровськ, 2002. – 222 с.