Музеї – “пам’ятники діянь на загальне добро”
Власне, заснування музею в 1849 р. пов’язане з особистістю катеринославського губернатора Андрія Яковича Фабра, який не маючи ніяких доходів, крім жалування, пожертвував у музей власні колекції старожитностей, зокрема єгипетські рідкісні експонати, серед яких була мумія жінки з дитиною й залишки саркофага I тис. .до н.е. (цей експонат і сьогодні зберігається в музеї). Згадавши про Фабра, чия діяльність протягом 10 років була пов’язана з нашим містом і краєм, варто зазначити, що Андрій Якович, будучи аматором і знавцем історії, збирачем колекції історичних і культурних цінностей, хоронителем природних багатств Півдня України, охоче дарував різні предмети в Одеський музей старожитностей, заснував в Одесі дендрологічний музей і сад, а, помираючи, заповідав 250 тис. рублів сріблом на створення сирітського будинку в Сімферополі, де він жив в останні роки (будинок був побудований в 1876 р.), а також зробив грошовий внесок «на вічні часи» для оплати податей за бідних і нужденних, незалежно від віросповідання [5; 6].
Не менш показовою була й діяльність директора місцевої класичної гімназії Якова Дмитровича Грахова – за сумісництвом директора першого громадського музею в Катеринославі. Він, як і Фабр, пожертвував музею свої колекції старожитностей та мінералів і за свій кошт придбав вітрини для музею [6].
Надалі історія музейної справи в нашому місті пов\\\\'язана з ім’ям Олександра Миколайовича Поля – підприємця, громадського діяча, мецената й колекціонера. За останні роки була опублікована безліч статей і видано кілька книг про різні боки життя й діяльності цієї багатогранної і незрозумілої сучасникам особистості [12; 13; 14]. Помер він зненацька, не залишивши заповіту, і його колекція старожитностей, що оцінювалася в 200 тис. рублів сріблом, повинна була піти на розпродаж. Однак громадськість міста й краю, і особливо Д.І.Яворницький, доклали максимуму зусиль, щоб колекція Поля залишилася в Катеринославі, у музеї, що носив його ім\\\\'я. Майже п’ять тисяч музейних предметів стали надбанням місцевої громадськості, багато з них прикрашають зали музею й сьогодні.
Значну роль у появі Обласного музею ім. О.М.Поля і збереженні полівської колекції відіграв катеринославський губернатор Ф.Е.Келлер, незмінний учасник всіх засідань Наукового товариства, де розглядалися питання про створення музею в Катеринославі. Своїм авторитетом, енергійними діями, він сприяв якнайскорішому вирішенню організаційних, матеріальних проблем щодо створення музею, залучав до цієї справи місцевих впливових людей.
Директор музею Д.І.Яворницький, будучи подібним до І.В.Цвєтаєва, умів захопити своєю пристрастю до історії, археології, старовини, запорізьких козацьких старожитностей багатьох місцевих дворян, промисловців, землевласників, купців. Одні жертвували гроші на археологічні розкопки, придбання предметів; інші передавали в музей наявні в них коштовні колекції раритетів; давали гроші на виготовлення обладнання (вітрин) для музею й його охорони. Так, дружина О.М.Поля Ольга Семенівна виділила 100 рублів на придбання 3-х браунінгів для музейних сторожів [6].Неоціненним джерелом інформації щодо розвитку колекціонування, благодійництва та меценатства, зокрема на Катеринославщині, є епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького, навколо якого оберталось культурне життя краю впродовж 1900-1930-х рр. Значна частина листів до вченого та його особистих епістолярій видана музеєм протягом 1997-2005 рр. у чотирьох збірниках і є доступною для дослідників [8].
У каталозі 1910 року зазначені прізвища майже 300 осіб, що були вкладниками музею, всіляко сприяли його нормальному функціонуванню зростанню музейної збірки. Серед них: місцеві поміщики Родзянки, Деконські, Іваненки, Алексеєнки, Магденки, Миклашевські, Гани, Струкови, Уварови, Урусови; власник тютюнової фабрики Й.І.Джигіт, видавець О.Г.Авчинніков, педагог і науковець І.Я.Акінфієв, художник П.Т.Окулов, земський лікар П.М.Сочинський, священик П.Капустянський та багато інших [1; 2; 3]. Зокрема, В.С.Деконська з Верхньодніпровського повіту подарувала музею колекцію плахт, поясів, українських килимів; зібрала гроші (336 карб.) на придбання козацької старовини [2]. Саме від родини Деконських надійшов до музею чумацький віз (куплений за 100 крб.), який і до сьогодні є прикрасою зали з історії козацтва.
На будівництво приміщення для музею, що розгорнулося в 1903-1905 р., було витрачено майже 100 тис. рублів, з них 40 тис. пожертвувані багатими людьми краю.
У просвітницькій діяльності Д.І. Яворницькому допомагав домовласник – інженер-технолог Володимир Миколайович Хрінников, чиє ім\\\\'я досить добре відоме жителям Дніпропетровська по збереженому на пр. К. Маркса (на перетині з вул. Короленка), побудованому ним у 1913 році, будинку – «Будинку Хрінникова» (нині гранд-готель «Україна»). Хрінников видавав газету «Запоріжжя», що редагувалася Д.І. Яворницьким, давав гроші на різні українські видання [21].
Перерваний радянським періодом процес меценатського служіння народу, його культурі відродився на сучасному етапі. І сьогодні повноцінне існування музею неможливе без участі спонсорів, друзів, меценатів. В музеях це добре розуміють і намагаються використати будь-яку можливість зав’язати дружні стосунки з різноманітними фондами, фірмами, компаніями, банками, приватними підприємствами, знайти з ними спільні соціально-культурні, освітньо-виховні проекти, програми, конкретні культурологічні, мистецькі заходи.