Діловодчі акти козацьких органів влади як джерело до історії міст Гетьманщини другої половини XVII–XVIII століть

За нашими підрахунками, в фонді 51 ЦДІА України зберігається 49 справ, у яких містяться рапорти і доношення магістратів до ГВК з питань загальноміських або тих, що відносяться виключно до міщанського стану. Обсяг цих справ – від 2 до 264 аркушів. Більшість справ (29) невеликі за обсягом (до 10 аркушів) і складаються з одного документу, що надійшов до ГВК з магістрату. Всі ці документи являють собою оригінали. Хоча деякі магістратські рапорти і доношення "обросли" дотичними до їх змісту документами – копіями універсалів і грамот, матеріалами слідств, тощо.

Всі документи написані російською мовою, як того вимагав царський уряд, але зі значною долею українізмів (і полонізмів) в окремих словах і навіть реченнях.Формуляри документів залежали від їх походження, призначення і змісту. Якщо документ направлявся канцеляярією установи влади підпорядкованому органу влади або особі, то його формуляр мав такий вигляд: а) вказівка, від кого виходить документ (з титулами і без титулів; якщо ГВК чи гетьман тільки ставили до відома полкові і сотенні канцелярії, магістрати і ратуші про укази царя, Сенату, Колегії іноземних справ, то писалось: "По указу … з Генеральної Військової Канцелярії"); б) адресат; в) причина, що спонукала до появи документу; г) зміст (правового чи указаного характеру); д) місце і час написання документу і завірчі надписи та печатки.

Документи, отримані ГВК з полкових і сотенних канцелярій, магістратів і ратуш, в більшості випадків (виклю¬чаю¬чи різні прохання і скарги) є відповідями на розпорядження ГВК. В формулярах таких документів на першому місці вказувався адресат, назва которого написана з дотриманням всіх правил і титулів. Потім детально переказувався зміст отриманого указу чи розпорядження. Укладачі документу, як правило, суворо дотримувалися поставлених питань чи завдань. Закінчуються такі документи вказівкою на місце і час складення документу. Підписи старшини чи міських урядників завірялися підписами писарів і печатками.

Папери, які надійшли в ГВК від приватних осіб, не мають суворо регламентованої форми, але спільні головні елементи в них можна відокремити: а) звернення; б) суть справи; в) прохання; г) запевнення в поважанні і висловлення надії на справедливе, з точки зору чолобитника, вирішення питання; д) підпис. Дата могла бути проставлена як на початку, так і в кінці документу.

За змістом документи фонду 51, які мають пряме відношення до соціально-економічної історії міст, можна звести до таких груп: а) правові акти, які регулюють відносини між міщанами і козацькою старшиною; б) документи, які утримують в собі кількісні і якісні характеристики населення міст за становою і майновою ознакою; в) акти на землеволодіння в містах і містечках, а також на право міщан займатися різними видами промислів (млинарством, винокурінням, тощо); г) акти про розвиток зовнішньої і внут-ріш¬ньої торгівлі; д) чолобитні і універсали, які характеризують розвиток цехового ремесла; е) відомості, слідства та інші документи про розшуки в містах і містечках Гетьманщини російських втікачів з пограничних земель.

Оскільки в містах і містечках проживали міщани, козаки, козацька старшина, духовенство, селяни, а також внаслідок відсутності твердо встановлених і єдиних для всієї Гетьманщини прав і привілеїв кожного стану, в середовищі міських жителів відбувалися постійні конфлікти, частіше всього, в сфері економічній. Вони й породили багато указів і універсалів гетьманів і ГВК зі спробами врегулювати відносини між станами чи приватними особами, але не загалом на території гетьманського регіменту, а в окремих містах, містечках, сотнях і полках. Міщани іноді переходили в козацький стан, продовжуючи займатися ремеслом, промислами і торгівлею. Взагалі, багато городових козаків займалися ремеслами, промислами і торгівлею, тобто, тими видами економіічної діяльності, які здавна (згідно з магдебурзьким правом) знаходилися у відомстві магістрату, влади міщанської. Це вело до виникнення суперечок між магістратами і ратушами, з одного боку, полковими і сотенними канцеляріями – з іншого. Багато документів породжено конфліктами, які виникали внаслідок переходів підвідомчих магістратам людей під протекцію козацької старшини і монастирів.

Стосовно міщанських чолобитних відзначимо одну особливість. Міщани, враховуючи традиційну їх підтримку в протистоянні з козацько-старшинською владою з боку царського уряду, спрямовували потік своїх чолобитних переважно в установи царської влади. Тому нині багато таких чолобитних зберігається в Центральному Державному архіві Давніх Актів Росії в Москві (Ф.24 – Малороссийские дела). Але деякі чолобитні потрапляли і в ГВК. Наприклад, у 1717 р. міщани магістратського міста Погар скаржилися гетьману І. Скоропадському на сотника Семена Галицького, которий "многие необиклые и за прежних сотников небывалые зоставши на том уряде з ратуши себе повимишлял взятки, а именно кождого року з меской важницы по 130 золотых грошей, ралце (подарунки – Г.Ш.) о Рождественском и Воскресенском праздниках немалое число витягает, а бывшие сотники погарские только по 15 золотых брали, под час каждого походу войскового двое коней, борошно и 100 золотых грошей" [5, Арк.219-220].

Універсали, укази, постанови (рос.–"определения") зав¬жди зўявлялися після отримання чолобитної, зміст якої викладався в документі, що видавався від імені гетьмана або ГВК. Наприклад: "Пану полковникове нежинському з старши¬ною и кождому, кому бы колвек о том ведати надлежало, сим универсалом нашим ознаймуем, иж Денис Адамович, войт борзенский з прочими рядниками и мещанами тамошни¬ми предложили нам значную города своего и мешкаючих в оном посполитого стану обывателей тяжесть и трудность …" [6, Арк.3].Аналіз актів діловодства адміністративних установ дозволяє побачити в складних взаємовідносинах різних станів у місті основну лінію суперечностей: між козацькою стар¬шиною і верхівкою міщанства (переважно, члени ма¬гіс¬трату і купці, що вели закордонну торгівлю), з одного боку, міщанами, козаками, селянами – з іншого.