Археографічний аспект в епістолярній спадщині академіка Д.I.Яворницького
В епiстолярнiй спадщинi Д.Яворницького мiститься значна iнформацiя евристичного характеру. Архiвна евристика щодо запорозьких документiв обговорювалася в листах Й.Кравцова, С.Борового [29].В листi I.Попова з Новочеркаська йдеться про рукописнi документи з iсторiї Росiї першої половини ХIХ cт.[30]. Про запорозькi документи Московського архiву мiнiстерства закордонних справ, зокрема про листування гетьмана Скоропадського i канцлера Головкiна йдеться в листах П.Короленка – iсторика i архiварiуса Кубанського козацького вiйська, автора працi «Предки кубанских казаков на Днепре и Днестре» [31].
Про знахiдки писемних пам`яток в мiсцевих архiвах та приватних колекцiях повiдомляли Д.Яворницького Г.Беляєв, священик Г.Волошин, херсонський колекцiонер А.Пiотровський (про документи ХVIII ст., зокрема акт переяславського магiстрату 1717 р.), селянин з Петрикiвки Новомосковського пов. Катеринославської губ. М.Кулябка (про євангелiє 1794 р., що зберiгалося в сiльськiй церквi) та iн.[32]. Власник маєтку Шандрiвка Павлоградського пов. Катеринославської губ. М.Лалош виявив в цьому повiтi декiлька листiв Т.Шевченка до помiщика Хорольського повіту Родзянка та оригiнальну грамоту гетьмана К.Розумовського М.Родзянковiй (грамота на пергаменi з печаткою в срiбнiй оправi) [33]. Киянин С.Чернявський подарував музею iм. О.Поля декiлька актiв продажу i купiвлi крiпацьких душ й копiю аркуша Остромирового євангелiя [34]. Ще один київський колекцiонер С.Дусанський пропонував Д.Яворницькому колекцiю автографiв письменникiв i громадських дiячiв [35].
З листiв лiтературознавця I.Айзенштока довiдуємося, що в його приватному архiвi (у Харковi) зберiгалася значна кiлькiсть рукописiв катеринославського письменника-фольклориста I.Манжури. I.Айзенштоковi цi рукописи передала дружина академiка О.О.Потебнi (тiтка I.Манжури) [36].Українська наукова громадскiсть (зокрема В.Антонович, В.Горленко, Д.Яворницький) надавала великого значення збереженню такого наративного джерела, як-от «Записки» гетьманича П.Д.Апостола, що зберiгалися у вiдомого катеринославського помiщика, мецената й колекцiонера генерала Г.Алексєєва. В.Горленко в листах до Д.Яворницького (1888 р.) наполягав на тому, щоб Дмитро Iванович доклав зусиль до вилучення цього цiнного джерела з колекцiї Г.Алексєєва й зберiг цю пам`ятку для нащадкiв. В.Горленко благав: «Ради всего святого действуйте на него [Г.Алексєєва.- С.А.] в том смысле, чтобы он скорее отдал подлинник, французский. Антонович был глубоко взволнован, когда я передал ему сцену нашего посещения Алексеева. Действуйте на него, действуйте чем можно!» [37]. I далi, вже в iншому листi: «Где Алексеев? Ради всех святых, не упускайте его из виду и не забывайте, что Украина вся надеется только на Вас для вырыванья у этого зверя и напечатания в подлиннике записок Петра Апостола» [38]. Цiкава до нашої теми деталь - Г.Алексєєв планував самотужки зробити переклад цiєї пам`ятки й опублiкувати її. На той час (1888 р.), як зазначив в своєму листi В.Горленко, три зшитки «Записок» П.Апостола (з п`яти) , було вже втрачено [39].
Безумовно, беручи до уваги основний науковий iнтерес Д.Яворницького, а саме – iсторiю запорозького козацтва, переважна бiльшiсть iнформацiї археографiчного характеру стосується саме цiєї теми. В цьому планi на особливу увагу заслуговують листи воєнного iсторика з Одеси, члена Росiйського Воєнно-iсторичного товариства А.Корсуна (родом з Кубанi), який , працюючи по рiзних архiвах, повiдомляв Д.Яворницького про свої архiвнi знахiдки. Так, 1911 р. вiн дослiджував документи Коша Запорозького й виявив «манiфест» Петра I 1708 р. гетьмановi Скоропадському, в якому йшлося про Костя Гордiєнка [40].Особливо вiдзначив А.Корсун справу № 130 пiд назвою «Статистика», що мiстила iменний перелiк козакiв (куренi, перевози та iн.), пiдкреслив значення цього документа як джерела з iсторiї української антропонiмiки [41]. Окрiм iнформацiї евристичного характеру, А.Корсун надiслав Д.Яворницькому копiї унiверсалiв гетьмана К.Розумовського (1755 р.), копiї рапортiв кошового отамана Г.Федорова тому ж гетьмановi К.Розумовському (1755 р.) та iн.[42]. Розумiючи велику цiннiсть виявлених документiв, А.Корсун порушував питання про їх видання.
Активну дiяльнiсть щодо розшуку запорозької старовини, зокрема писемних пам`яток, розгорнув у Новомосковському повiтi Катеринославської губ. громадський дiяч i колекцiонер П.Сочинський [43]. В його приватнiй збiрцi зберiгалися запорозькi документи 1749 р. та документи полтавської полкової канцелярiї [44]. В архiвi новомосковського священика Iоанiкiя П.Сочинський розшукав листування запорозького полковника Опанаса Колпака з кошовим отаманом Петром Калнишевським (1771 р.). Цей епiстолярний комплекс П.Сочинський пропонував Д.Яворницькому опублiкувати в збiрнику на пошану О.Поля. Спiльно з катеринославським дiячем Майдачевським, П.Сочинський розiбрав листування О.Колпака з П.Калнишевським, зробив копiї листiв, нумерацiю аркушiв, зафiксував усi позначки, додав опис печатки. Пiдпис П.Калнишевського П.Сочинський скопiював за допомогою перебивного паперу. В архiвi того самого священика Iоанiкiя П.Сочинський розшукав документ про будування Новомосковського собору [45] – цiєї перлини української церковної дерев`яної архiтектури ХVШ ст. У 1906 р. П.Сочинський сприяв ознайомленню Д.Яворницького з рукописами етнографа Г.Залюбовського, що їх зберiгав Майдачевський [46]. Багато рукописiв i стародрукiв подарував П.Сочинський катеринославському музею iм. О.Поля. Оригiнальнi рукописнi пам`ятки пропонував музею iм. О.Поля й вiдомий київський колекцiонер, археолог, нумiзмат, музейник К.Болсуновський, який володiв документами з iсторiї України ХVП-ХVШ ст., зокрема з iсторiї Нової Сiчi (оригiнали з печатками, латинською мовою), з iсторiї церкви ХVШ ст., а також автографами вiдомих осiб. Деякi пам`ятки з колекцiї К.Болсуновського експонувалися на виставцi ХШ археологiчного з`їзду у Катеринославi (серпень 1905 р.), зокрема автографи Софiї Потоцької) [47].