Схема історії України Антона Синявського
В студентські роки Синявський і Грушевський були надзвичайно бли-зькими друзями, обмінювалися виданнями, читали одні й ті ж книги з історії, філософії, "Киевскую старину", разом відвідували приватні лекції та вечірки Антоновича. А. Синявський у цей час мав на М. Грушевського неабиякий вплив, що засвідчують щоденникові записи останнього [25]. В 1888 – 1891 рр. Грушевський більше 30 разів згадує про зустрічі з Синявським. Звичайно ж, разом вони обговорювали і складні наукові проблеми, ймовірно і схему історії України. Разом збиралися писати твори. У вступі до "Історії Київської землі" М. Грушевський дякує за наукову допомогу поряд з Антоновичем та Іконниковим і А. С. Синявському [26]. В "Щоденнику" М. Грушевського є кілька записів, які засвідчують і тісну співпрацю, і здорове наукове суперни-цтво. 7 березня 1889 року: Вчора балакав з Синявським. Він сказав, чи не зго-жусь я написати укупі з ним твір. Я трохи попереду заникав – тут було й недорого чуття – мою славу ділити з інчими, але я одігнав цю думку й зго-дився з охотою; тільки він здається помітив, що я никнув"[25].
20 березня 1889 р.: "Я подумав, що як справді кине роботу Синявський, то се буде мені ніяково, але й мені кинуть роботу, щоб не перешкоджати Синявському – хто єго зна?" [25].
21 березня 1889 р.: "Вчора був у Синявського, він скаржився на різні обставини, але нічого не можна було знати, щоб я єму в чому перешкоджав, тільки що в книжках, та й тут я єму не шкожу" [25].
Аркадій Верзилов, який вчився разом з Синявським та Грушевським і добре знав обох, писав: "Антонович з своїх учнів того часу найбільше любив А. Ст. Синявського і М. С. Грушевського" [27]. А Аполінарій Маршинський у пізніших споминах зазначав: коли Грушевський для всіх залишався загад-кою, то ще у 1887 році А. Синявський "подавав великі надії стати визначним істориком, учнем Антоновича" [28, с.100]. В час написання рецензії, коли Синявський жив в Одесі він продовжу-вав вести тісне листування з М. Грушевським. Цей факт засвідчують і щоденникові записи Михайла Сергійовича, і листи до нього Антона Степанови-ча, виявлені нами в родинному фонді Грушевських [29]. Я аж ніяк не хочу протиставити А. Синявського М. Грушевському, чи показати його більш здібним. У кожного з них був окремий, оригінальний шлях в науці. Та й сам Синявський ніколи не наполягав на власному пріори-теті визнаючи і висоту наукового мислення, і академічний авторитет М. Грушевського. Так склалося, що в інших працях Синявський торкався інших проблем. Не створив (в силу різних обставин) і обіцяного синтетичного курсу історії України. Доповідь, виголошена на засіданні Катеринославської вченої архівної комісії, в якій проаналізовано схему Грушевського, не збереглася. Але творчий доробок А. С. Синявського цим не обмежується і цілком компенсується великою кількістю інших праць. Проте перша спроба науково обґрунтувати і упорядкувати історіософську схему історії України належить, як бачимо, саме йому.
Література
1.(Катран А.) Ілюстрована історія Руси від найдавніших до нинішніх часів після руських і чужих істориків. Написав Олександер Барвінський, член то-вариства "Просвіта". – Львів, 1890. – 281 – V с. // Зоря. – Львів. – 1891. - № 11. – С. 215-2І7; № 12. – С. 235-236; Передрук: Синявський А. С. Вибрані праці. – К.: Наукова думка, 1993. – 383 с. – С. 34-41. (Цитування іде за остан-нім виданням).
2.Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХVІ-ХХ ст.). – К., 1968. – С. 48, 195, 200, 335, 348, 530.
3.Заруба В. М. З вірою в українську справу: Антін Степанович Синівський. – К., 1993. – 138 с.
4.Заруба В. М. Синявський Антін Степанович: життя, наукова та громадська діяльність (1866-1951). – Автореферат дис. канд. істор. наук. –Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип`якевича, 1999. – 16 с.; Заруба В. М. Синівсь-кий А. С. (Нарис життя і творчості). – Дніпропетровськ , 1998. – 20 с.
5.Енциклопедія українознавства. – Париж – Нью-Йорк, 1955. – Т. 1. – С. 93.
6.Ісаєвич Я. Д. Україна давня і нова :Народ, релігія, культура. – Львів, І996. – 334 с.
7.Грушевський М. Вступний виклад з давньої історії Руси, виголошений у Львівськім університеті 30 вересня 1894 року // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. – Львів, 1894. – Т. 4. – С. 140-150.
8.Грушевський М. Звичайна схема "руської історії" і справа раціонального укладу історії східного слов`янства // Вивід прав України: Документи і матеріали до історії української політичної думки. – Нью-Йорк, 1964. – С. 11-24.9.Шелухин С. Україна – назва нашої землі з найдавніших часів. – Дрогобич, 1992 .