Неокласичний синтез
Водночас він указує на кількісну залежність прибутку від конк¬ретних величин, до складу яких відносить ціну та розміри заробітної плати як ціни праці, що бере участь в створенні благ. Поділяючи по¬гляди Кейнса на роль заробітної плати, ціни та прибутку, Самуель¬сон підтримує також його теорію ефективного попиту. Саме томуитрактування ним ролі держави у підтримуванні макроекономічної рівноваги базується на кейнсіанській теорії.
«Економіко» Самуельсона спочатку повністю відповідав духові кейнсіанства, але з розвитком економічної думки в цю книжку вно¬сились зміни, що відображали нові досягнення науки. Так, у виданні 1985 p. частково переглянуто кейнсіанські підходи до визначення природи циклу. Багато проблем макроекономічного та мікроеконо-мічного плану було викладено з урахуванням монетаристських ме¬тодів аналізу.Наприклад, проаналізовано категорії сукупного попиту та суку¬пної пропозиції як суспільних факторів ціноутворення та зростан¬ня обсягів виробництва (логічно поєднано теорії неокласиків, моне-таристів, кейнсіанців); узято на озброєння категорію об'єктивного рівня безробіття, яку сформулював М. Фрідмен; аналіз інфляційних процесів ураховує сучасні підходи; розділи, присвячені монетариз¬му та політиці, містять дослідження механізму монетарного регу¬лювання економічної рівноваги і характеристику діяльності фінан¬сових інститутів за цих умов.
Сучасний «Економіко» аналізує нові консервативні теорії, на¬приклад «економіку пропозиції», теорію «раціональних очікувань», висновки з яких поширюються на мікроекономічний рівень. Відпо¬відно до сучасних досягнень економічної думки переглянуто багато інших визначень та тверджень.
Неокласичний синтез Самуельсона, що уможливив узагальнення всіх тогочасних досягнень економічної теорії, об'єднання всіх шкіл та напрямків загальною ідеєю макроекономічної рівноваги, можна вва¬жати підбиттям підсумків цілого етапу розвитку економічної думки.
Значення цієї праці можна порівняти зі значенням «Принципів політичної економії» Дж. С. Мілля і «Принципів політичної еконо¬мії» А. Маршалла, які через широкий обсяг висвітлених проблем та різноманітні підходи до їх аналізу тривалий час були загальновиз¬наними підручниками з економічної теорії.
Сучасний етап у розвитку неокласичного синтезу характеризує¬ться відходом, як це спостерігається у Самуельсона, від позицій кейнсіанства. Однак погляди на закономірності економічного роз¬витку, які формуються в межах неокласичного синтезу, інколи від¬різняються від традиційних, мають цілком самостійний характер.
^Наприклад, послідовники теорії неокласичного синтезу вказують на те, що не можна обмежувати дослідження факторів економічного зростання пошуком комбінацій, які б забезпечували високі темпи розвитку. Треба також вивчати умови, за яких вони реалізуються. Вони зазначають, що не треба домагатися високих темпів зрос¬тання будь-якою ціною. Потрібно, щоб це зростання не породжува¬ло соціального напруження.
Внутрішніми обмежувачами політики економічного зрос¬тання вони вважають:
1. Соціальні умови, тобто «об'єктивний» рівень безробіття, зро¬стання цін і т. д., що можуть супроводжувати зростання національ¬ного продукту.
2. Фактори, зв'язані зі звуженням споживання (моделі зростання представників теорії синтезу не розраховано на можливість анти-циклічного регулювання - вони включають показник потреб - особистих та державних, які забезпечуються у відносно спадній пропорції; вони вважають, що зростання рівня споживання є найре-альнішим показником економічного зростання;
3. Екологічні фактори (забруднення середовища свідчить не на користь економічного зростання).
Італійський економіст Моньяні, який був прихильником неокла¬сичної інтерпретації кейнсіанської теорії, зазначав, що заслугою неокласичного синтезу є виокремлення поняття якості економічно¬го зpocmaння}.
Щодо грошової теорії, то прихильники неокласичного синтезу поділяють погляди монетаристів на залежність цін від грошової ма¬си, але доповнюють її аналізом взаємовпливу факторів, що приводя¬ться в рух попитом на гроші. Так, наприклад, Калдор пропонує мо¬дель економіки, де функціонують лише реальні кредитні гроші, оскільки, на його думку, лише вони є внутрішньою рушійною си¬лою розвитку економіки. Готівкові гроші є символами, що відобра¬жають готовий продукт, вони не приводять в дію економічні механі¬зми, зазначає він. Емісія грошей має залежати лише від попиту на них суб'єктів господарювання та від обсягу депозитів.