Неокласичний синтез

Тобто капітал - це багатство, яке є результатом минулої праці, перебуває в приватній власності і дає дохід. Якщо він не відповідає цим вимогам, то перестає забезпечувати стабільне динамічне зрос¬тання економіки.

У центр аналізу ринкового механізму саморегулювання Самуе-льсон ставить урівноважування попиту та пропозиції, а також цін за умов конкурентної економіки. Він показує, як ринкові сили по¬вертають економіку до стану рівноваги, як досягається часткова та повна рівновага, досліджує сукупний попит та сукупну пропозицію.У контексті цих проблем Самуельсон характеризує психологічні мотиви заощаджень та споживання, що визначають масштаби ефе¬ктивного попиту.

Значну увагу Самуельсон приділяє характеристиці кейнсіанської моделі регулювання економіки, узагальнює висновки кейнсіанської теорії та доповнює їх. Проаналізувавши ефект мультиплікатора, він робить висновок, що зростання купівельної спроможності може впливати на коливання інвестицій (ефективного попиту), що матиме своїм наслідком коливання в розвитку економіки в циклі кон'юнктури.

Крім того, він звернув увагу на невирішені проблеми кейнсіансь-кого аналізу, серед яких називав вірогідність інформації щодо стану кон'юнктури. Регулюючі дії держави грунтуються на цій ін¬формації, але її недостатня вірогідність може спричиняти розбалан-сування економіки та посилення кон'юнктурних коливань, замість того, щоб їх пом'якшити.

Відповідно до кейнсіанської моделі безробіття та інфляція -- це явища несумісні, але з 70-х pp. спостерігається явище стагфляції. Самуельсон аналізує його природу та визначає способи подолання з монетаристських позицій.

Він також підкреслює, що кейнсіанська модель не враховує впливу зовнішньоекономічних зв'язків на стабільність розвитку, присвятивши у своєму творі цій проблемі значне місце.

Велику увагу Самуельсон звертає на аналіз функціонування рин¬кової економіки на рівні підприємства, зазначаючи, що без розумін¬ня того, від чого залежить цикл ділової активності суб'єкта, немож¬ливі макроекономічні узагальнення.

У книжці подано характеристику організаційної та фінансової структури підприємств, основних їхніх рис, їхню класифікацію. Са¬муельсон ретельно досліджує основні мотиви діяльності будь-якої фірми за умов ринку - максимізацію прибутку. Він указує, що реалізація цієї мети обмежується витратами виробництва, які є основ¬ним фактором зростання пропозиції, тому аналіз їхньої природи, ве¬личини та структури має важливе значення.

Він критикує теорію витрат виробництва К. Маркса за надто складний підхід до пояснення формування цін, що складаються з витрат виробництва та прибутку. На його думку, основну увагу тре¬ба звертати на функціональну залежність між попитом та пропози¬цією, граничною корисністю та витратами факторів виробництва.

Цей принцип він бере за основу визначення витрат виробництва та їхнього впливу на виробництво. Він розрізняє сумарні витрати, граничні та альтернативні, які формуються за рахунок грошових ви¬трат (інакше кажучи, за рахунок витрат капіталу), а також під впли¬вом чинників іншого порядку, наприклад, альтернатив виробництва, чи кон'юнктурних коливань.

У межах мікроекономічного аналізу Самуельсон також дослі¬джує проблему попиту та пропозиції як факторів ділової актив¬ності. Він формулює основи теорії споживацької поведінки, яка, на його думку, регулює попит на товари і через нього - обсяги вироб¬ництва, граничні та сумарні витрати.

Досліджується вплив конкуренції на ділову поведінку фірм, кон¬курентної пропозиції на граничні витрати. У зв'язку з цим аналізую¬ться форми конкурентної боротьби, вплив монополізації виробницт¬ва на стабільність економічного стану фірми. Самуельсон робить висновок про малу ефективність законодавчого втручання держави в процес формування монополій і підкреслює доцільність викорис¬тання економічних важелів.

Розподіл доходів Самуельсон розглядає як функцію факторів ви¬робництва - землі, праці та капіталу. Визнаючи прибуток основою економічного розвитку підприємства, він трактує його з позицій теорії «продуктивності» капіталу, згідно з якою прибуток є резуль¬татом його функціонування; теорії «утримання» - прибуток є вина¬городою капіталіста за утримання від споживання та за підприєм¬ницьку активність, а згодом, теорії «виробничої функції» та ін., сформульованих неокласиками та кейнсіанцями. Він зазначає, що прибуток є також функцією науково-технічного прогресу: у разі браку нововведень за умов статики, повної та вільної конкуренції прибуток не буде створено, власники капіталу отримають лише за¬робітну плату за підприємницьку діяльність та позичковий процент на капітал.