Неокласичний синтез

Кожне нове видання відображало нові досягнення економічної теорії. 1985р. у дванадцятому (спільно з В. Нордхаузом) виданні підручника, було враховано особливості макроекономічного розви¬тку 80-х pp., проаналізовано причини високого рівня безробіття, ін¬фляції, ставки процента, бюджетного дефіциту, визначено напрямки розвитку економічної науки та основи монетаризму.Визначаючи предмет економічної науки, Самуельсон трактує його дуже широко, даючи перелік основних напрямків дослідження та використовуючи різні підходи: як науку про види діяльності, зв'язані з виробництвом та обміном; як науку, що вивчає викорис¬тання обмежених виробничих ресурсів для виробництва товарів, їх розподіл; як науку про співвідношення виробництва та споживання;

як науку про економічну діяльність тощо. Він пише, що ці визна¬чення можна продовжувати нескінченно. Проте найбільш узагаль¬нюючим він уважає визначення предмета економічної теорії через проблему вибору, тобто дослідження способу раціонального викори¬стання обмежених факторів виробництва для створення благ з ме¬тою забезпечення потреб суспільства та індивідів. Таке визначення обов'язково включає вивчення всіх сторін суспільного життя, впли¬ву всіх факторів на економічний розвиток, усіх причин, що спону¬кають до вибору.

Методи, які є в розпорядженні економічної теорії, на думку Са-муельсона, - це результат розвитку багатьох наук: історії, філосо¬фії, психології, статистики, математики.

Самуельсон визначає прикладне значення економічної теорії як основи економічної політики, зміст її нормативної та позитивної функцій, основні макроекономічні показники розвитку суспільства, спеціально виокремлюючи категорію якості життя, яку оцінює через низку явищ економічного та позаекономічного характеру - від ва¬лового національного продукту (ВНП) та способу його розподілу до якості навколишнього середовища. Він наголошує, що сучасне економічне життя не існує поза зв'язком з іншими проблемами, воно зумовлюється ними і зумовлює їх.

Він будує свою книжку, виходячи з визначення основних проб¬лем організації економіки, які трактує, використовуючи теорії гра¬ничної корисності, факторів виробництва, їхньої спадної віддачі, продуктивності, обмеженості ресурсів, теорії виробничої функції, теорії раціонального вибору, альтернативних витрат. З цих позицій Самуельсон висвітлює проблеми ефективності виробництва, спад¬ної, постійної та такої, що зростає, дохідності.

Зазначаючи, що економічний розвиток базується на раціо¬нальному виборі, він указує на те, що цей вибір залежить від умов функціонування виробництва, тобто від реального економічного по¬рядку. Він користується неоліберальним визначенням моделей ор¬ганізації економіки: ринкової та командної, зазначаючи, що їх поєд¬нання дає феномен змішаної економіки, яка будується на основі ринкової організації господарських відносин та регулюючого впли¬ву держави на економічні процеси.

Самуельсон порівнює ознаки ринкової та командної економіки і віддає перевагу ринковому механізму, що здатний, на його думку, автоматично підтримувати економіку в стані рівноваги. Він указує, що ринкову економіку підпорядковано дії природних сил і вона є економікою суворого порядку. Однак на певному етапі стає необ¬хідним втручання держави, яке має відповідати трьом принци¬пам - бути ефективним, стабільним та справедливим.

Ця необхідність зумовлена виникненням монополій, недоскона¬лою конкуренцією, загостренням економічних та соціальних супе¬речностей. Дії держави мають спрямовуватися проти монополізації економіки, на підтримку стабілізаційних заходів щодо пом'якшення ділового циклу, стримування безробіття та інфляції, стимулювання економічного зростання. Він підтримує впровадження державних програм перерозподілу національного доходу з метою ліквідації со¬ціальних негараздів.

Аналізуючи механізми ринкової економіки, її здатність до само¬регулювання з неокласичних позицій, Самуельсон указує на те, що, крім функцій забезпечення ефективності та справедливості, держава має здійснювати також і макроекономічне регулювання стабільності за методом Кейнса та його послідовників. На його думку, ринковий механізм визначає ціни та обсяги виробництва, а держава регулює ринок з допомогою податків, державного субсидування та інших економічних методів.

Теорію факторів виробництва Самуельсон доповнює визначен¬ням ролі капіталу, яка, на його думку, змінюється з розвитком су¬спільства. Він розглядає капітал не тільки як продукт праці та скла¬дову витрат виробництва, а і як фактор особливого роду, і стверджує, що за умов приватної власності капітал є основою стихійного розвитку, підвладною лише ринковим силам, тоді як за суспільної власності держава визначає правила його розподілу, а тому він втрачає основну якість - стимулювати розвиток.