Азовське море
Найбільшим таким утворенням можна вважати Сиваш або "Гниле море", який є західною частиною Азовського моря. Це мілководна водойма лагунного типу з солоністю води від 11 до 200 проміле, яка взимку замерзає. Влітку температура води коливається від 20 до 32 градусів. Розміри його з заходу на схід 160 км, а з півночі на південь - 117 км, загальна площа 2540 кв. км, максимальна глибина 3 метри. Із Азовським морем Сиваш поєднаний Генічеською (Тонкою) протокою шириною 80-120 м, глибиною 2,0-3,5 м та довжиною біля 5 км Чонгарський півострівв розділяє Сиваш на західну та східну частини, поєднані між собою Чонгарською протокою. Ширина протоки змінюється від 200 до 300 м, довжина досягає 1 км, а глибина - 0,5-1 м. Західна частина Сиваша простягається на 30 км від Чонгарського півострова до Перекопського перешийка при його ширині від 7 до 23 км. Східна гілка тягнеться від м. Генічеська до селища Рибацького уздовж коси Арабатська стрілка, яка відокремлює його від східної частини Азовського моря. Довжина Східного Сиваша 117 км, ширина складає від 2 до 35 км.
Береги Сиваша невисокі, розлогі, але берегова лінія надзвичайно порізана, особливо в тих місцях, де вони складені лесоподібними суглинками. Довжина берегової лінії Західного Сиваша складає 1195, Східного - 999 км. Така порізаність берегової лінії сприяє її руйнуванню, інтенсивному надходженню уламкового матеріалу в море, з якого формуються сучасні донні опади у Сиваші. Дно затоки вкрите 10-15 метровим шаром мулу сірого і сіро-зеленого кольору. Сивашська вода - джерело сировини для хімічної промисловості (отримують сполуки магнію, натрію, брому). В місті Красноперекопську працює хімічний комбінат з виробництва сполук титану, який використовує частину Сивашу як відстійник відходів. Для цього споруджені 2 дамби із шлюзами та насосною станцією, тому існує загроза прориву і забруднення всього Сивашу і східної частини моря отруйними сполуками.
Велику небезпеку являють собою дренажні води з рисових полів, які насичені отруйними агрохімікатами, і потрапляють у Сиваш. Щороку в нього потрапляє близько 700 млн. куб. м отруйних стоків. Крім хімічного забруднення спостерігається і опріснення затоки, що сприяє руйнуванню аборигенних біоценозів. Сиваш отримує опріснені води з річки Салгир (найбільша ріка Кримського півострова), Булганівки, Сухої, Мокрого Індолу, Чуруксу.
Між косою Бирючий острів - на сході, Арабатською стрілкою - на заході знаходиться Утлюкський лиман площею 700 кв. км при довжині 60 та ширині до 15 км. Глибина сягає до 6-6,5 метрів, південно-західні береги підвищені, урвисті, а південно-східні - низькі, піщані, місцями заболочені та порослі очеретом. В нього впадають дві річки - Великий Утлюк та Малий Утлюк, які разом з морем підтримують водний баланс лимана, солоність води в якому від 12 до 15 промілє. Тут, як і в Сиваші, водяться бички, кефаль. Водна флора представлена діатомовими, червоними і зеленими водоростями. Його береги є місцем гніздування багатьох видів птахів та рекреаційною зоною.
Північніше від Утлюцького лимана розташоване солоне Генічеське озеро площею 9,2 кв. км при довжині 4,5 та ширині до 2,9 км, глибині 0,5-0,6 метра. Улоговина озера - це колишня затока Сиваша, з яким воно сполучене каналом і живиться його водою. З-за незначної глибини та високої температури води влітку (+28-32о С) її солоність сягає до 150 г/л. Дно озера вкрито шаром темно-сірого мулу, перемішаного з самосадною сіллю, яку тут добувають. У воді поширені червоні, зелені водорості та окремі безхребетні.В західній частині Утлюцького лимана, відокремлене від нього греблею, розташований лиман Болградський Сивашик. Його довжина 24 км, ширина до 4 км, а площа 14 кв. км, глибина до 3 метрів. Живиться водами Утлюкського лиману і частково - за рахунок поверхневого стоку. Мінералізація води близько 30 г/л із значним вмістом сірководню, що виділяється з донного мулу чорного кольору, який використовують для грязелікування.
На північний захід від коси Бирючий острів знаходиться Ямківський лиман довжиною близько 2 км, шириною понад 1 км, глибині до 2,5 м та площі 2,1 кв. км. Береги низькі, заболочені, порослі очеретом південним. Дно піщане, вкрите шаром мулу. В лимані водяться бички, кефаль, а на його берегах гніздяться дикі качки, гуси. Ямківський лиман, за Рамсарською угодою, має міжнародне значення як водно-болотне угіддя. Біля селища міського типу, між Утлюкським та Молочним лиманами розташоване Кирилівське озеро, площею 0,02 кв. км з солоністю води 40 г/л, яке, як і багато інших прибережних озер, живиться за рахунок фільтрації морської води. Дно озера вкрито шаром грязі, яку використовують для лікування і яка є субстратом для водоростей - червоних, зелених, діатомових.
Великим прибережним водоймищем Приазов'я є Молочний лиман - гідрологічний заказник державного значення з 1974 року. Це озеро розташоване на території двох районів - Якимівському та Приазовському Запорізької області, який займає затоплену морем пригирлову ділянку ріки Молочна. Через піщано-черепашкову пересип воно сполучається з Азовським морем. Довжина 35 км, ширина у південній частині біля 10 км, площа 168 кв. км, глибина коливається від 0,5 до 3 метрів. Західні береги глинясті, високі та урвисті, а східні - низькі та пологі, що підкреслює його річкове походження. Дно вкрите товстим шаром мулу, змішаним з черепашковими відладеннями, який має лікувальні властивості. Живиться Молочний лиман за рахунок водообміну з морем та річкового стоку. Прозорість води залежить від пори року і змінюється від 0,5 до 1,2 метри. Температура води в ньому влітку сягає +30 градусів за Цельсієм , а взимку утворюється льодовий покрив.