Демографія (шпаргалка)

13.Заходи демографічної політики

Демографічна політика — це цілеспрямована діяльність дер¬жавних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулю¬вання процесів відтворення населення. Вона покликана впли¬вати на формування бажаного для суспільства режиму відтво¬рення населення, збереження або зміни тенденцій у сфері динаміки чисельності і структури населення, темпів їх змін, динаміки народжуваності, смертності, сімейного складу, роз¬селення, внутрішньої і зовнішньої міграції, якісних характери¬стик населення.

Кожна країна має певну концепцію демографічної політи¬ки - систему визначень найважливіших цілей, задач і пріори¬тетів впливу на демографічний розвиток. У концепції форму¬люють найважливіші напрямки державної політики стосовно розвитку народонаселення до визначеного періоду. Концепція складає правовий та ідеологічний простір, у рамках якого мо¬жуть формуватися програмні документи з питань народжува¬ності і підтримки родини, здоров'я і тривалості життя, міграції та інших аспектів демографічного розвитку.

Демографічна політика грунтується на комплексі різних заходів: економічних, правових, виховних і пропагандистських.

До числа економічних заходів, спрямованих на стимулювання народжуваності, зараховують оплачувані відпустки і різні до¬помоги при народженні дітей, допомоги на дітей залежно від їхньої кількості, віку і складу родини — за прогресивною шка¬лою, різні позички, кредити, податкові та житлові пільги та ін.; на зниження народжуваності спрямовані заходи, що створю¬ють переваги для малодітних родин. Адміністративно-правові заходи включають законодавчі акти, що регулюють вік одружен¬ня, розлучуваність, здійснення абортів і застосування контра¬цептивів, майновий стан матері і дітей у випадку розпаду роди¬ни, режим праці працюючих жінок і ін. Виховні і пропаган¬дистські заходи спрямовані на формування суспільної думки, норм і стандартів демографічної поведінки, визначення став¬лення до давніх і сучасних традицій і звичаїв відтворення насе¬лення, на політику планування родини (внутрісімейне регулю¬вання дітородіння), на статеве виховання й освіту молоді та ін.

15. ТРУДОВА МІГРАЦІЯ

Трудова міграція — глобальне світове явище, вона позначається як на країнах-донорах, так і на країнах-реципієнтах. Демографічна ситуація в Україні як у країні-донорі значно гірша, ніж в інших країнах-донорах. По-перше, частка трудових мігрантів з України у відсотковому відношенні до кількості населення — найвища серед інших країн. По-друге, в Україні відбувається сталий процес неухильного зменшення населення через різке скорочення народжуваності та зростання смертності. Тому утворений у нашому суспільстві демографічний вакуум неминуче заповнюють іммігранти з третіх країн зі стабільним природним приростом населення, які є традиційними постачальниками робочої сили у світі. Але вони — носії інших звичаїв і культурних традицій, іншого менталітету, й через засилля іммігрантів можуть відбуватися незворотні процеси в нашій культурі, у світогляді, в усьому суспільному єстві.

З метою збереження демографічного балансу в українському суспільстві необхідно виробити національну стратегію переселення в Україну українців, передусім із пострадянського простору, забезпечивши цей важливий для майбутнього України процес належною інформаційною й правовою базами. Таку стратегію успішно здійснює Казахстан.

Для України, транзитної держави й водночас постачальниці власних нелегальних мігрантів, нагальним є питання про термінове укладення з країнами перебування українських громадян двосторонніх угод про їхнє тимчасове працевлаштування.

Загалом у структурі трудової міграції громадян України за ступенем легальності можна виділити чотири якісно відмінні рівні:

• Офіційна трудова міграція – переміщення українських громадян, які виїжджаючи за кордон, декларують участь у трудовій діяльності як мету виїзду і є легальними трудовими мігрантами в приймаючих країнах (саме їх і фіксує офіційна статистика).• Неофіційна легальна міграція – поїздки наших співвітчизників за кордон з декларованою метою туризму, відвідування родичів тощо, з подальшим працевлаштуванням та реєстрацією в країні-реципієнті; учасники таких поїздок не можуть бути відстежені вітчизняною статистикою, але при цьому стають цілком легальними трудовими мігрантами в країнах-реципієнтах.

• Успішна нелегальна міграція – поїздки за кордон, пов'язані з незареєстрованою зайнятістю видами діяльності, дозволеними законодавством відповідних країн.