Демографія (шпаргалка)

5. АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ПОКАЗНИКИ

При дослідженні міграції, як і будь-яких інших демографі¬чних явищ, важливо знати їхні кількісні характеристики. Для відкритого населення визначають показники, що характеризу¬ють його міграційну взаємодію з іншим населенням. Для насе¬лення будь-якої території (країни, району, міста та ін.) міграція поділяється на вибуття за її межі і на прибуття ззовні. Різниця між числом прибуттів і вибуттів за певний період складає саль¬до міграції (нетто-міграцію, або чисту міграцію), сума ж вибуттів і прибуттів дає показник обсягу міграції (валову міграцію, брутто-міграцію).

Число вибуттів, прибуттів, нетто- і брутто- міграції можна виразити в абсолютних числах, що дозволять наочно предста¬вити міграційну картину, однак не покажуть інтенсивності міграції, що залежить також від загальної чисельності населен¬ня, у якому відбуваються міграції. Інтенсивність міграції вира¬жається відносними показниками - коефіцієнтами інтенсив¬ності міграції. Звичайно обчислюють коефіцієнти прибуття і коефіцієнти вибуття та відносне сальдо міграції:

І — чисельність прибулих;

Е — чисельність вибулих.

6. СТАДІЇ МІГРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Міграція — складний процес, і у різних дослідженнях її ха¬рактеризують з різних сторін, відповідно класифікуючи за пев¬ною низкою ознак. Розглянемо основні класифікації міграцій.

Всі міграції в своєму розвитку проходять три стадії: потен¬ційну міграцію, власне міграцію та адаптацію.

На першій стадії діють головним чином психологічні чинники, тобто людина знаходиться у стані прийняття рішення про переїзд.

Регулятори (фактори ), що контролюють міграції, тобто впливають на розміри, направлення, відстані та особливості міграційного руху, відомі такі:

µ відстань від місця еміграції до місця імміграції;

µ інформація про умови і пункти міграцій;

µ рівень активності (привабливості) територій.

Враховуючи сучасні транспортні можливості і розвиток засобів зв'язку, комп'ютер¬ної мережі, інформація для громадян різних країн про умови і пункти потенційної міграції у сучасному світі не є першочерго¬вою проблемою. Зараз провідну роль у формуванні міграційних потоків відіграє фактор активності територій, під яким розумі¬ють економічну, екологічну, політичну, законодавчу ситуацію в країні, наявність відповідних для мігрантів національних, культурних, релігійних, родинних, чи інших зв'язків, тощо.

Після прийняття рішення про переміщення, відбувається друга стадія міграції, яка може тривати від декількох годин до декількох місяців — сам переїзд до нового місця мешкання.Після переїзду починається третя заключна стадія міграції — пристосування мігрантів до умов нової території — адаптація. У вітчизняній літературі більш поширеним є термін прижи¬ваність новоселів. Термін «приживаність» з'явився наприкінці XIX — на початку XXсторіччя й пов'язаний з російським пере¬селенським рухом.

Приживаність новоселів — це адаптація мігрантів до різних компонентів умов та способу життя населення в районах усе¬лення. Часом вона завершується швидко, особливо якщо відмінності в умовах та способі життя у місцях виходу та райо¬нах уселення незначні або в останніх кращі, ніж у перших; в іншому разі — це поволі тривалий процес. У низці випадків він

триває й після того, як новосел стає старожилом. Це пояснюєть¬ся тим, що приживаність, крім адаптації переселенців до умов та способу життя у місцях уселення, має й інший бік — присто¬сування цих умов до потреб самих переселенців. Пристосуван¬ня матеріальних умов до своїх потреб переселенська література називала в минулому «облаштуванням новоселів».