Фотограмметрія

Сума виміряних ходів не повинна відрізнятися на значення, яке отримують у вихідних даних, більше ніж на 1!.

Кутові нев'язки в теодолітних ходах не повинні перевищувати f=1!6 , де п число кутів в ході.

3.3. ТОПОГРАФІЧНЕ ДЕШИФРУВАННЯ НА ОБ'ЄКТІ

Під дешифруванням розуміють процес здобуття інформації про об'єкт за його топографічними зображеннями. Залежно від поставлених задач дешифрування поділяють на два види:

- комплексне;

- сопеціальне.

До комплексного належить: топографічне, ландшафтне і т.п., а до спеціального: сільськогосподарське, лісогосподарське, геологічне тощо.

Методи дешифрування можна поділити на дві групи: еврістичні, що грунтуються на принципах творчої діяльності людини, і автоматичні, які грунтуються на алгоритмах цифрової машинної обробки зображень. Дешифрування може бути польове і камеральне, а також візуальне і інструментальне.

Дешифрувальними ознаками називають властивості зображень об'єктів, які передаються на аерознімки і сприймаються спостерігачем. Сюди входять форми, розмір, колір, тип зображення об'єкта. Прикладом прямих дешифрувальних ознак може бути те, що світлими точками передають сухі дороги, дахи будівель та інше; рілля ж передається сірими тонами; темними зображеннями передаються заболочені ділянки, ліси, ставки, ріки.

Структура зображення-це його загальний малюнок. Для присадибних ділянок властиві прямокутні мозаїчні малюнки. Лісові масиви мають зернисту структуру зображень, рілля та гори-смугасту.

Форми багатьох об`єктів на планових аерознімках практично не спотворюються.

Тіні, які падають від об'єктів, дають змогу уточнити дешифрування. За тінями легко дешифрувати телеграфні стовпи, окремі дерева, кущі, геодезичні знаки тощо. Якщо прямих де шифрувальних ознак не достатньо, використовують посередні. Вони ґрунтуються на закономірних взаємозв`язках між об`єктами.

РОЗДІЛ 4

4. Камеральні стереографічні роботи

4.1 ЗГУЩЕННЯ ПЛАНОВО-ВИСОТНОЇ ОСНОВИЗгущення планово-висотної основи опорних точок аналітичним способом проводиться з використанням просторової тріангуляції, яка дозволяє визначити на знімках координати опорних точок, необхідних для складання карт, планів, фотопланів.

В залежності від кількості маршрутів, фототріангуляцію поділяють на маршрутну і блочну. Маршрутна фототріангуляція розвивається по знімках, які належать одному маршруту. При цьому маршрут повинен бути забезпечений опорними точками для орієнтування моделі відносно геодезичної системи координат. Блочна фототріангуляція розвивається по знімках, які належать двом і більше маршрутам. В цьому випадку відпадає необхідність у визначенні опорних точок для кожного маршруту. Відрізняють три види блочної фототріангуляції:

спосіб незалежних моделей;

спосіб зв'язок;