Фотограмметрія

Планово-висотна підготовка аерознімків виконується при створенні топопланів масштабів 1:500 - 1:5000 забудованих територій. При цьому на кожній стереопарі повинно бути не менше 3-4 планових розпізнавальних точок в зонах поперечного і потрійного повздовжнього перекриття аерознімкІв.

Суцільна висотна підготовка аерознімків виконується при створенні топопланів з перерізом рельєфу 0,25 м. При цьому кожна стереопара повинна бути забезпечена висотними опознаками, розмальованими в кутах стереопари в зонах поперечного і потрійного повздовжнього перекриття аерознімків. Крім того для контролю на кожній стереопарі визначається п'ята висотна точка.

При розрідженій підготовці аерознімків на ділянках зйомки, довжина яких в напрямку маршрутів аерозйомки складає 160-200 см в масштабі карти, планові опознаки розміщують в середині між маршрутами в перекритті рядів, розташованих поперек маршрутів на відстані 80-100 см в масштабі створюваної карти один від одного.Початок і кінець кожного маршруту повинен бути забезпечений 2 плановими опознаками. Всі планові опознаки визначаються по висоті.

При розрідженій висотній підготовці аерозйомки висотні опознаки розташовують рядами в поперек маршрутів. Висотні опознаки повинні бути розташовані попарно по обидві сторони від осі маршруту в зонах поперечного перекриття аерознімків. Відстань між висотними опознаками в напрямку маршрутів повинна бути не більше 2-2,5км при зйомці з перерізом рельєфу 0,5-1м,8-10км при зйомці з перерізом рельєфу2-2,5м (остання вимога стосується проекту моєї курсової роботи),20-25км при зйомці з перерізом рельєфу 5м.

Висотні опознаки по можливості суміщають з плановими опознаками. Проект планово-висотної підготовки аерознімків оформляється у вигляді схеми на карті або плані. На схемі показують: границі ділянки робіт; пункти головної геодезичної основи, осі маршрутів; типи знаків.

3.2. ВИБІР ТА ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДУ ТА РОЗРАХУНОК ТО ЧНОСТІ ПЛАНОВО-ВИСОТНОЇ ПРИВ 'ЯЗКИ

Координати планових опознаків визначаються способами тріангуляцІйних побудов кутових засічок (прямих, обернених і комбінованих) прокладанням теодолітних ходів в рівнинних, не заліснених районах. Полярний спосіб застосовують, коли ознаки розташовані поблизу пунктів головної геодезичної основи.

Середні похибки положення планових опознаків не повинно перевищувати 0,1мм в масштабі створюваної карти, а допустимі помилки не повинні перевищувати 0,2мм.

Допустимі помилки визначених координат планових опознаків не повинно перевищувати 0,14мм в масштабі карти, а розходження координат опознаків, одержаних з різних визначень, не повинно бути більше 0,2 мм.

Для планових опознак розташованих у місцевості закритій лісом, величини вказаних допусків збільшується в 1,5 разів. Висоту опознаків визначають прокладанням висотних ходів і тригонометричним нівелюванням. Висотні ходи при зйомках з висотою січення рельєфу 0,25-2м прокладаються методом технічного нівелювання. Середні помилки визначення висоти опознак не повинні перевищувати 0,1 висоти перерізу рельєфу, а допустимі помилки - 0,2 висоти перерізу рельєфу.

Розходження висоти опознаків, отриманих з різних визначень не повинно перевищувати 0,4 висоти перерізу рельєфу. Теодолітні ходи прокладають між пунктами головної геодезичної основи і допоміжними точками зйомочної сітки (які визначаються засічками) у вигляді одиночних ходів чи систем ходів з вузловими точками. Довжини сторін в теодолітному ході при зйомці в масштабах 1:500-1:5000 не повинен бути меншим 40 метрів на незабудованій території.

Довжина ліній в теодолітних ходах вимірюється світловіддалемІрами, електронними тахеометрами ТЕ, оптичними далекомірами, рулетками чи іншими пристроями.

На пунктах, які є опорними реями теодолітних ходів, повинні бути виміряні два кути, які примикають між лініями ходу І напрямками на сусідні пункти головної геодезичної основи.