Розвиток кадастру
Слід зауважити, що всі кадастри, створювані з 1917 року, ґрунтувались на єдиних для всього СРСР правилах та вимогах і представляли собою інструмент централізованого господарсько-економічного управління різними регіонами й Імперією загалом.
У 1954 р. прийнята Постанова Ради Міністрів СРСР "Про єдиний державний земельний облік", в якій передбачалось складати сільськогосподарські карти для планування і обліку земель. З 1962 року в склад кадастру включена економічна оцінка земель. Важливе місце в системі кадастру було відведено планово-картографічному матеріалу. Створювалися земельно-кадастрові карти районів, на яких відображатись границі адміністративного району, межі колгоспів та радгоспів тощо. На земельно-кадастровій карті показували основні елементи проектів внутрішньогосподарського землеустрою колгоспів і радгоспів, угіддя і їхні підвиди, а також якість ґрунтів, гідрографію, дорожню мережу, населені пункти. Масштаб земельно-кадастрових карт - 1:5000; 1:10 000; 1:25000. Крім карт землекористувань, у склад земельного кадастру входили карти оцінки земель, які охоплювали окремі господарства, адміністративний район, область. Як правило, для складання кадастрових планів і карт використовуються топографічні плани і карти, а в разі їх відсутності - матеріали аеро- і космічного знімання.
З 1978 р. розпочались роботи по водному кадастрі. Роботи даного кадастру включають три основні групи:
-перша - режим, якість ресурсів поверхневих вод.
-друга - облік підземних вод. їх режим, якість;
-третя - реєстрація водокористувачів, контроль за скидом вод, стан інфраструктури водоподачі.
Зауважимо, що майже 40% всієї інформації, що стосується водного кадастру можна взяти з топографічних карт.
Тільки з 1926 року в Україні започатковано лісовий кадастр, призначенням якого є Інформація про кількісний та якісний склад лісів, групи лісів і категорії захисту, відомості про лісокористувачі й інші дані, які необхідні для раціонального ведення лісового господарства. В лісоустрої використовують такі планово-картографічні матеріали, як лісоустрої планшети, плани лісонасаджень, схеми лісових підприємств. Лісоустрійні планшети складають у М 1:5000; 1:10 000; плани лісонасаджень - М 1:25 000 - 1:100000.З 1927 року ведеться реєстр (кадастр) корисних копалин. Суть цього кадастру полягає в тому, що на кожне родовище корисних копалин складають спеціальні паспорти і реєстраційні карти. В паспорті зазначають назву родовища, кількість запасів тощо. Реєстраційні карти складають на основі топографічних з населенням границь родовища.
Аналіз сучасного стану кадастрових робіт в Україні вказує на необхідність докорінної зміни як структури, так і змісту цих робіт. По суті справи кадастр не є ще цілісною системою обліку, оцінки стану та ефективного використання природних ресурсів і всієї соціально-промислової інфраструктури.
Особливої уваги заслуговують організаційно-економічні питання створення і ведення кадастру. Необхідно вирішити питання взаємозв'язку інформаційного забезпеченню кадастру всіма зацікавленими відомствами і організаціями. Як правило, окремі фрагменти кадастру ведуть різні відомчі служби І організації. Так, наприклад, бюро технічної інвентаризації володіють інформацією про індивідуальну та державну забудову; геодезичні служби управлінь архітектури частково володіють топографічною та інженерно-геологічною інформацією; окремі управління, департаменти і відділи місцевих органів влади - питаннями кількості та якості всієї виробничої і соціальної Інфраструктури, що находиться в їх віданні. Така невпорядкованість і відомча децентралізація призводить часто до дублювання одних і тих самих робіт декількома організаціями, що вимагає значних матеріальних І економічних затрат. Це вказує на необхідність створення єдиної цілісної системи управління кадастром, особливо, в період становлення І розвитку різних форм власності. Кожний потенційний власник повинен знати, де можна знайти інформацію про той чи інший об’єкт, який його цікавить.
Іншою важливою проблемою є відсутність нормативно-технічної і правової бази для створення і ведення кадастру, організанійно-технологічна непідготовленість окремих галузей промисловості до кадастру.
Одним з основних є земельний кадастр. Зміст, призначення та ведення цього кадастру регламентується Земельним кодексом України, затвердженим Законом України 12 березня 1992 р. №2196-XII та "Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 12 січня 1992р. №15.