Розвиток кадастру
Таким чином, розвиток кадастру в Україні можна характеризувати чотирма основними етапами, перший - маси Київської Русі; другий - часи гетьманщини; третій - період російського поневолення в царській імперії; четвертий - період Імперії СРСР.
У 1097 році було закріплено право великих князів, боярів та інших аристократів на успадкування права власності на землю, дарування, продаж і конфіскацію земельних володінь. Тоді панівна каста стає великими землевласниками, захоплюючи великі простори вільних земель та завойовуючи нові і поступово переводячи вільних громадян у підневільний стан.
З розпадом Київської Русі західна частина українських земель переходить під владу великого литовського князя, який для встановлення порядку в земельних відносинах в 1528 році організував перепис землевласників, де зазначалася кількість дворів у кожному землеволодінні та його розміри. В 1557 році на правових основах, регламентованих у документі “Устав на волоки Господаря его милости во всем Великом княженії литовськом” встановлювалося, що кожний селянин отримував 1 волоку (17 га), невільні селяни 1/3 волоки, війти сільських громад та бояри - по 2 волоки. Великим землевласникам надавалася можливість створення фільрків розміром до 20 волоків. Фактично цей документ був одним із земельних кодексів.
В 1569 році, після укладення .Люблінської унії між Польщею та Литвою, значні території України - Галичина, Холмщина, Підляшшя. Поділля. Волинь, Київщина. Чернігівщина та Полтавщина - відійшли до Польщі. Берестейщина та Пінщина залишилися в Литві, Сіверщина в Росії, а Закарпаття - в Угорщині.
В 1569 році було проведено інвентаризацію незайнятих земель у Волинському, Подільському та Бранлавському воєводствах, ці землі заселялись поляками.
У 1480-х роках в Придніпров'ї виникли козаки. Це були здебільшого втікачі - селяни, міщани та ремісники, які не змогли витримати надзвичайно виснажливої праці й наруги своїх повелителів та урядовці в. Визвольна боротьба українського народу завершилась у і654 році угодою між Україною І Росією. Зразу ж після угоди половина земель, які були під владою козаків, було передано самоврядним селянським громадам, третина земель належала козакам, а шоста частина - церкві.У 1729-1731 роках гетьман України Данило Апостол провів інвентаризацію всіх землеволодінь Гетьманщини. Відповідно до проведених робіт усі землеволодіння були поділені на 6 категорій; рангові, міські, вільні, спірні, церковні та володіння, надані за заслуги.
Наприкінці ХУІП ст. Польща перестає існувати як могутня незалежна держава. Разом з розподілом Польщі проходить новий розподіл земель України Галичина, Закарпаття та Буковина переходять під владу Австрії, а всі інші українські землі потрапляють у 1975 році в Російську Імперію.
Протягом 1785-1789 років на західноукраїнських землях було заведено земельний кадастр. На основі кадастрових даних було розроблено принципи оподаткування. Селяни мали право 70% прибутку залишати собі 12% - віддавали державі і 18% - панові.
Після скасування панщини 1848 року 70% ріллі було розділено між селянами, а 30% залишилось землевласникам. Селянські господарства можна було ділити, продавати, віддавати в заставу.
На Галичині в 1902 році селянські господарства площею менше ніж 2 га землі становили 42.3%, від 2 до 5 га - 37.3%, від 5 до 1 га -14.9%. більше ніж 10га - 5.5%.
Після скасування кріпаччини в Росії (1861 р.) українські селяни отримали 45,7% всіх земель, великі землевласники - 46,6%, церкви -7.7%. Пасовища та луки стали землями спільного користування.
На Полтавщині, Київщині та Поділлі земля була виділена для кожного двору, а на Харківщині, Катеринославщині та Херсонщині земля виділялась для общин.
Після проведення реформ 19% селянських дворів мали менше ніж 33 га, 67% - від 3,3 до 11 га; 14% - більше як 11 га.
Як відомо, імперія зразку 1917 року ліквідувала приватну власність на землю та засоби виробництва, шляхом націоналізації землі, фабрик І заводів. Вона завершилась повною ліквідацією як дрібних, так і міцних по своїй основі селянських господарств І створенням великих колективних, і державних сільськогосподарських та промислових підприємств. Як показала практика, економіка країн, які будували соціалістичне суспільство на засадах державної та колективної власності, потерпіла крах. Ось чому відновлення приватної власності на землю та Інші засоби виробництва викликане необхідністю піднести духовний та соціально-економічний рівень населення України, сприяти відновленню почуття власника і господаря, створенню нових виробничих структур: фермерських господарств, асоціацій, акціонерних підприємств, компаній, тощо з принципово новими виробничими відносинами.