Основи земельного кадастру

Пасовищами називають землі, покриті багаторічною трав'янистою рослинністю, які не придатні для сінокосів І не є перелогами. Пасовища систематично використовують для випасання худоб, які поділяють, як і сінокоси, на суходільні та заболочені.

Земельні ділянки покриті лісом, включаючи галявини, згарища, зруби, лісові розсадники, відносять до лісових площ.

Перезволожені земельні ділянки з явними ознаками на їх поверхні розкладених і напіврозкладених залишив рослин у вигляді торфу складають болота, які поділяють на верхові, низинні та перехідні.

До земель, зайнятих під водою, відносять земельні ділянки природних ставків та штучних водойм, річок, струмків, каналів, озер тощо.

Особливий вид становлять порушені землі, ґрунтовий покрив яких зруйнований внаслідок розробки родовищ корисних копалин.

ведення геологорозвідувальних та пошукових робіт, будівництва й експлуатації промислових об'єктів народногосподарського комплексу.

Частину земельного фонду внаслідок особливих фізико-геологічних характеристик неможливо використовувати для виробництва сільськогосподарської продукції. До таких земель відносять піски, солончаки, зсуви і т.п.

4 Ґрунти та їх бонітування.

Верхню частину топографічної поверхні Землі складає грунт, який представляє собою верхній шар земної суші завтовшки від декількох сантиметрів до трьох метрів.

На території нашої країни виділяють різноманітний ґрунтовий покрив. При ґрунтовому картографуванні України встановлено майже 650 видів ґрунтів. Для України характерними є сім основних типів ґрунтів, які, в свою чергу, складаються з цілого ряду підтипів. Відповідно до Існуючої класифікації є такі типи: [18]

-дерново-підзолистий і дерновий;

-бурий лісовий і буро-підзолистий;

-сірий лісовий;

-чорноземний і каштановий;

-коричневий;

-лучний і болотний;

-солонцевий, солончаковий і солодовий.

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти найпоширеніші на Поліссі. Такі ґрунти несприятливі для вирощування високих урожаїв. кількість гумусу в них незначна. Бурі лісові і буро-підзолисті ґрунти розповсюджені здебільшого в межах лісів Карпат і Криму, в Передкарпатті. Цим ґрунтам характерна висока кислотність, невисокий вміст гумусу та порівняно високий вміст обмінного алюмінію.

Чорноземи становлять в Україні майже 60 відсотків усіх її площ, зайнятих сільськогосподарськими угіддями. Це найродючіші ґрунти України з вмістом гумусу 4-9 відсотків та його товщиною 1-1,5м. Ці ґрунти простягаються широкою смугою в лісостепу і степу із заходу на схід.

Лучні та болотні ґрунти формуються при значному та надлишковому їх зволожені. Найбільша кількість цих ґрунтів знаходиться в поліських районах України.