Основи земельного кадастру

-природну характеристику земельного фонду, включаючи вміст і товщину гумусового шару, вміст поживних речовин, фізико-механічний склад ґрунтів, крутизну схилів, еродованість, кислотність, заболоченість, солонцюватість, засоленість, кам'янистість, перезволоженість та екологічну забрудненість, викликану як хімічними продуктами сільськогосподарського виробництва, так і техногенними факторами;

-культуртехнічну характеристику природних кормових угідь;

-лісотипологічну характеристику лісових угідь;

-класифікацію земель за їхнім функціональним призначенням відповідно до містобудівної документації населених пунктів;

-характеристику земель за їхнім місцезнаходженням, включаючи зональні та локальні фактори, інженерію - геологічні, історико-культурні, природно-ландшафтні та санітарно-гігієнічні умови, а також облаштування територій соціально-економічною інфраструктурою.

При якісній оцінці земель важливим є бонітування ґрунтів, яке проводять на основі даних про їхнім природні властивості, що істотно впливають на виробництво сільськогосподарської продукції. Саме бонітування представляє процес порівняльної оцінки якості ґрунтів за родючістю, з одного боку, з середньою багаторічною урожайністю, з другого, при порівняно різних методах агрообробітку. При бонітуванні ґрунтів основною оціночною одиницею є бал бонітету.

На відміну від бонітування, економічна оцінка земельного фонду передбачає відображення якості територій не тільки за родючістю, але й за їх місцезнаходженням, продуктивністю, окупністю затрат тощо.

При економічній оцінці земель населених пунктів враховують ряд факторів, пов'язаних зі статусом населених пунктів, де розміщені оцінювані земельні ділянки, а також місцезнаходження, інженерно-технічне облаштування території тощо. Економічна оцінка сільськогосподарських угідь включає їх продуктивність, окупність затрат та диференціальний дохід Землі лісового фонду оцінюють на основі нормативів економічного ефекту від їх лісосировинного значення, захисних та корисних природних властивостей лісів.

Економічна оцінка земель водного фонду включає дат про кількісний і якісний стан водного об'єкту, його місцезнаходження, продуктивність, екологічне значення та соціально-економічні умови використання.

При економічній оцінці земель сільськогосподарського та несільськогосподарського функціонального призначення враховують соціально-економічні умови їх використання, екологічне значення, інженерно-технічне облаштування тощо. Обліковою одиницею при економічній оцінці є грошова вартість.

3 Класифікація угідь

Одним з основних елементів земельного кадастру є угіддя, тобто ділянки землі, які систематично використовують для певних народногосподарських цілей.

Сучасна класифікаційна система сільськогосподарських угідь включає: ріллю, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища. Ведуть окремий облік лісових площ, деревно-чагарникових насаджень, боліт, водойм, земель, зайнятих під дорогами і прогонами, будівлями, вулично-транспортною мережею, площами, скверами і т.п.

Під ріллею розуміють землі, на яких систематично ведуть агрообробіток під сільськогосподарські культури, включаючи посіви багаторічних трав.

Багаторічні насадження - земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або багаторічними насадженнями, на яких вирощують урожаї технічної, лікарської та іншої продукції.Землі, які раніше розорювали і перестали використовувати під посіви сільськогосподарських культур, відносять до перелогів. Сюди відносять також розорані ділянки сінокосів і пасовищ.

Земельні ділянки, які покриті багаторічною трав'янистою рослинністю, належать до сінокосів. У свою чергу сінокоси поділяють на заливні, суходільні та заболочені.