Сучасне соціально-демографічне становище в Україні

Аналіз динаміки доходів населення за останні роки дає підстави для однозначного висновку про погіршення якості життя населення України у два (для пенсіонерів) півтора (для працюючих) рази. Співвідношення між середнім розміром пенсії і середньою заробітною платою працівників, зайнятих в галузях економіки, знизилось з 39 % у 1999 році до 31,4 % у листопаді 2000 року (табл. 2). Підвищення розмірів пенсій, що розпочалося 1 грудня 2000 року, лише певною мірою компенсує втрати від інфляції 2000 року.

Таблиця 2

Основні показники рівня життя населення України

Як наслідок, в Україні поширюється й поглиблюється бідність. Напередодні урочистостей з приводу святкування десятої річниці незалежності, 15 серпня 2001 року Президент України підписав Указ «Про стратегію подолання бідності в Україні», де фактично вперше на офіційному рівні визнано існування бідності в Україні як загальнонаціональної проблеми.

За даними Стратегії, до категорії бідних в Україні у 2000 році належали 26,7 % населення, до категорії вкрай бідних 14,7 %. Основну частину бідних 75 % становлять сім’ї з дітьми, 44,5 % бідних сімей це сім’ї, у складі яких є пенсіонери. Майже 78 % усіх бідних становлять сім’ї, в яких хтось із дорослих працює. Значна частка бідних домогосподарств 37 % в сільській місцевості.

В країні поширюються прояви абсолютної бідності: безпритульність, жебрацтво, дитяча бездоглядність. За оцінками, в Україні понад 26 тисяч волоцюг, з них майже 10 тисяч молодь. На обліку в органах внутрішніх справ майже 90 тисяч осіб, які допускають немедичне вживання наркотиків та психотропних речовин.

Скорочення реальних грошових доходів більшості населення, його платоспроможного попиту зумовило погіршення структури споживання населення. Зниження доходів населення спричинило скорочення обсягів споживання. За останні 10 років споживання продуктів харчування на душу населення скоротилося в 1,5-2 рази. Енергетична цінність раціону харчування 10 млн осіб (тобто майже п’ятої частини населення країни) є нижчою за 2100 ккал., що, за визначенням Світової організації охорони здоров’я, є порогом бідності. Порівняно з 1989 роком споживання на душу населення м’яса зменшилось на

53 %, молока на 46 %, яєць на 41 %, рибних продуктів на 53 %, фруктів - на 34 %. Енергетична цінність добового раціону однієї особи з найбідніших 30 % населення країни становить 1924 ккал., а фактичне споживання 2000 року у відношенні до раціональних норм складає: м’яса і м’ясопродуктів - 39-44 %, молока і молочних продуктів - 50 %, яєць - 56 %, риби і рибопродуктів - 41 %, цукру - 76-88 %, олії та інших рослинних жирів - 73 %, картоплі - 108 %, овочів та баштанних - 63 %, фруктів, ягід, горіхів, винограду - 33 %, хлібу і хлібних продуктів - 121 % (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка споживання продуктів харчування населенням України

(в середньому на місяць в розрахунку на особу, кг)

* Джерело: Україна у цифрах у 1997 р. // К.: Наукова думка, 1998. - С. 82.

Звернемо увагу на те, що у 2000 році у порівнянні з 1999 роком скоротилося споживання значної номенклатури продуктів (підвищене споживання картоплі та хлібу є загальновизнаним критерієм бідності населення), в тому числі споживання м’яса знизилося майже на 30 %. Це свідчить про те, що оголошене зростання реальних доходів населення у 2000 році не торкнулося більшості громадян, а було відчуте лише досить вузьким колом осіб. Доходи ж «пересічних українців» виявилися недостатніми для відшкодування втрат від інфляції 2000 року.Із погіршенням рівня життя пов’язане зниження якості самозбережної поведінки населення, ступеня піклування про своє здоров’я. Економічна скрута обумовлює неможливість раціонально організувати витратну частину сімейного та особистого бюджету громадян. За даними проведеного Держкомстатом у жовтні 2000 року дослідження з питань, пов’язаних із доступністю для населення послуг охорони здоров’я та лікарських препаратів, третина сімей, члени яких потребували медичної допомоги, не змогла задовольнити ці потреби. Основною причиною цього переважна більшість вказала занадто високу вартість ліків, виробів медичного призначення, послуг охорони здоров’я. Висока вартість виробів медичного призначення, протезування, відвідування стоматолога, проведення медичних обстежень, отримання лікувальних процедур спричинила вимушену відмову від цих видів медичної допомоги переважною частиною господарств (88-95 %), члени яких їх потребували.