Історіографія
Наукову літературу, яка стосується досліджуваної теми, умовно можна розділити на дві групи. До першої відносяться праці, де подається загальна характеристика розвитку освіти в Галичині та Буковині. Одне із найбільш ранніх досліджень стану української освіти в Галичині було зроблено у публістичниій праці І.Франка, опублікованій у часописі “Народ у 1892р”. [1]. Автор зробив спробу вивчити якою є реальна кількість українських початкових шкіл, зважаючи на те, що офіційна статистика не завжди надавала правдиву інформацію. В статті звертається також увага на безправне становище вчителя у тодішньому суспільстві та вкрай погане матеріальне становище педагога, при цьому наводяться конкретні приклади із життя.
В книзі “Каталог вистави шкіл народних і середніх галицьких” [2] коротко подано офіційну інформацію Крайової шкільної ради про різні типи шкіл, що діяли в той час у Галичині, їхню кількість, умови функціонування, правові документи на основі яких вони діяли. Хоча ця праця і не навела даних стосовно українського шкільництва, вона цікава в тому плані, що розкриває основні принципи функціонування системи освіти в Галичині.
На початку ХХ ст. в роботах таких авторів як І.Копач, М.Грушевський, F.Bujak, В.Бачинський, Ю.Ловицький [3] стисло описується розвиток освіти вГаличині, і вказується на незначну кількість невирішених питань у цій галузі загалом і на специфічні проблеми української освіти.
Із наукових праць цього часу заслуговує на увагу книжка М.Грушевського “Про українську мову і українську школу” [4], де в невеличкому розділі “Шкільна справа у Галичині” зроблено огляд умов розвитку і функціонування українських навчальних закладів на початку ХХ ст. Порівнювалося становище української освіти і розвиток шкільництва інших національностей Галичини. Автор вказує також на шляхи розв’язання тих проблем, що стояли перед українцями Галичини в цій галузі. Якщо попередній дослідник зосередив головну увагу на початковому шкільництві, то С.Баран в статті “З поля національної статистики галицьких середніх шкіл” [5] характеризує з допомогою статистичних даних розвиток української гімназійної освіти.
Одні з перших книг, що побачили світ у кінці ХІХ ст. і були присвячені освітнім питанням Буковини, мали пропагандичний характер і закликали українців приділяти належну увагу своєму освітньому рівню. Серед них брошури О.Монастирського, Д.Пігуляка [6] та інші.
Першим серйозним дослідженням, де було детально розглянуто розвиток української освіти на Буковині в контексті політичних подій була книжка С.Смаль-Стоцького “Буковинська Русь. Культурно-історичний образок” [7]. Становище шкільництва в кінці ХІХ ст. висвітлюється в розділах: “Нова школа народна”, “Перші вищі заклади наукові та Буковині” тощо. Заслуговує на увагу й широка джерела база, на якій проводилося дослідження: шематизми, навчальні плани, педагогічні видання.
В книзі “Положення русинів на Буковині” [8] стисло описано становище освіти в краї в кінці ХІХ – початку ХХ ст., боротьбу за відкриття українських гімназій у Кіцмані та Вижниці. Що стосується праці М.Кордуби “Ілюстрована історія Буковини” [9], то тут теж стисло подавався матеріал про функціонування українських початкових і середніх навчальних закладів, про проблему ефективного вивчення української мови у школах.
Досить гостро освітні питання Буковини (управління шкільництвом, політичне, правове та матеріальне становище педагогів та інші) висвітлювалися в працях І.Герасимовича [10].
В Східній Україні теж робилися спроби познайомити читачів із розвитком освіти в Буковині. У розвідці В.Доманицького “Про Буковину та життя буковинських українців” [11] подавалася невелика за обсягом, але змістовна та різнопланова інформація щодо кількості різних типів шкіл, умов їх створення, функціонування, зосереджується увага на найважливіших проблемах, що стояли перед буковинською освітою кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Під час Першої світової війни та у міжвоєнний період з’являється чимало праць, де автори намагаються об’єктивно висвітлити стан української освіти кінця ХІХ - початку ХХ ст. В.Гнатюк у книжці “Національне відродження Австро-угорських українців (1772-1886)” [12] показує серед іншого й умови становлення українського національного шкільництва в Галичині та Буковині, акцентує увагу на позитивних тенденціях у розвитку початкової, середньої та вищої освіти.
В брошурі присвяченій політичному та культурному життю в Австро-Угорщині в статті “Народна освіта в Австрії” Р.Шармац [13] висвітлює становище початкової освіти в державі, подає дані про кількість шкіл, які мали різні національності. В згаданій праці автор показав і основні тенденції розвитку української освіти, замовчуючи про найбільш важливі її проблеми.К.Федорович у своїй праці “Українські школи в Галичині в світлі законів і практики” [14] показує становище української освіти в Галичині на початку ХХ ст. у контексті того, як виконувалися положення шкільного законодавства державною владою. В іншій праці “Українська школа під польським ярмом у Сх. Галичині” [15] автор описує стан освіти українців Австро-Угорщини порівнюючи її з розвитком шкільництва у Польській державі.