ТУРЕЦЬКА РЕСПУБЛІКА

Ґрунту Средиземноморской області характеризуються середньою потужністю і помірною родючістю. Однак при противоерозийном терасуванні схилів, а також на рівнинних землях вони дають гарні врожаї, особливо таких типово средиземноморских культур, як маслини, інжир і виноград.

Мова

Турецька мова – державна мова Турецької республіки – є одним із членів тюркської родини мов.

Турецька мова входить в огузско-сельджукскую підгрупу огузской групи тюркських мов.

Словниковий склад турецької літературної мови складається з двох великих розділів: слова тюркського кореня і слова запозичені. Запозичені слова – по джерелу запозичення – представлені: арабськими, перськими, італійськими, грецькими, французькими, німецькими, англійськими, російськими й іншими елементами.

У турецьку літературну мову проникнули не тільки лексичні елементи, але навіть окремі арабські і перські синтаксичні конструкції. Нігілістичне відношення до своєї рідної мови, властива верхівці феодального суспільства, привело до того, що словниковий склад турецької літературної мови в XVI – XVIII вв. приблизно на 90% складався з арабско-перських запозичень. Історія боротьби за очищення турецької мови почалася ще в XVI в. (Татавлали Мухарреми і Едирнели Назми), одержавши новий розвиток у вто-рой половині XIX в. (Ибрагим Шинаси), продовжене на нових основах діячами групи „новий мова" (1910 р.).

У новітній час, після створення Турецького лінгвістичного суспільства (1932 р.), боротьба за очищення турецької мови від арабо-перських запозичень придбала спочатку (1934 – 1938 р.) характер крайнього пуризму.

І небагато про алфавіт. Велика частина тюркомовних народів, після того як їм була на-в'язана ідеологія арабських завойовників (VII і наступні століття), – іслам, стала користатися арабським листом.У Туреччині до кінця 1928 р. користалися арабським алфавітом. Арабський алфавіт, розроблений для семитических мов, різко відмінних від тюркських мов, природно не міг скільки-небудь удовлетвори-тельно обслуговувати потреби тюркських мов взагалі і турецької мови зокрема.

Перший проект реформи арабського алфавіту стосовно до тюркських мов був розроблений відомим азербайджанським вченим і літератором Мірзою Фатали Ахундовим (1812 – 1878).

У 1857 р. М. Ф. Ахундов розробив свій перший проект реформи арабського алфавіту.

Новий алфавіт Ахундова, що складається з 42 знаків (32 знака для згодних, 10 знаків для голосних), був заснований головним чином на російській графіці і призначався не тільки для одного азербайджан-ского, а для всіх мов, пользовавшихся арабським алфавітом. За умовами того часу новий алфавіт М. Ф. Ахундова не міг одержати схвалення.

Проте, ідеї М. Ф. Ахундова продовжували жити: наприкінці XIX в. на Кавказу продовжувалися пошуки шляхів, спрямованих на поліпшення арабського алфавіту, і, більш того, справа дійшло навіть до створення проекту „латино-восточной абетки".

У Туреччині над поліпшенням алфавіту працювали Ахмед Вефик-паша (1823 – 1891), відомий вчений і державний діяч, Ебу-з-Зия Тевфик (1849 – 1913), літератор і суспільний діяч, Шемсеттин Самі Фрашери (1850 – 1904), албанець по походженню, відомий лексикограф і літератор.

Наприкінці минулого століття Ш. Самі склав у Константинополеві на латинській основі „албанский національний алфавіт". Приклад Ш. Самі потягнув турецького журналіста Сюлеймана Тевфика, що склав проект турецького алфавіту теж на латинській основі. Ш. Самі і С. Тевфик були обвинувачені „в замаху на безпеку імперії і на єдність ісламу..."

Після младотурецкой революції 1908 р. робота з поліпшення алфавіту трохи оживилася. Доктор Мусуллу Давуд представив тодішньому турецькому парламенту проект, у якому пропонував прийняти в якості державної графічної системи латинський алфавіт; однак цей проект не одержала підтримки. Така ж доля осягла і пропозиція про прийняття латинського алфавіту, висунута Степаном Караяном і майором Хидайетом Исмаилом.