Суспільно-географічні дослідження Полтавщини першої чверті ХХ століття

Справа досліджень Полтавщини, започаткована Статбюро, була продовжена у вигляді суспільно-географічних досліджень її окремих округ. Зокрема нам відомі «Матеріали до опису округ УСРР. Полтавська округа» та «Лубенська округа» [9,10] що є цінними суспільно-географічними джерелами Полтавщини 20-х рр. минулого століття.

Паралельно з роботою Статистичного бюро (а при совєтщині – Полтавського округового статистичного бюро) працювали науковці Губплану, які у 1921 р. заснували щомісячний журнал «Хозяйство Полтавщины» (з 1924 р. – виходив українською мовою – «Господарство Полтавщини»). Головною метою випуску журналу ставилася «подача інформації про всі галузі народного господарства» [1921, №1, с.2]. Яскравою відмінністю видання є повна відсутність матеріалів ідеологічного змісту. Донедавна відомості з цього журналу майже не використовувалися у науковому обігу. Сьогодні постає необхідність розкриття наукової цінності журналу «Господарство Полтавщини», адже на його сторінках презентували результати своїх суспільно-географічних студій видатні тогочасні учені, серед них – М.Самбикін, К.Дубняк, Б.Стопневич, Д.Соловей, Ф.Матвієнко-Гарнага та інші. Так, завідуючий відділом метеорології Полтавської досвідної станції (згодом Дослідної станції ім. М.Вавілова) проф. Михайло Митрофанович Самбикін (1878-1972) майже у кожному номері журналу друкував результати метеорологічних досліджень Полтавщини у контексті їх впливу на розвиток господарства краю. Наприклад, у другому номері «Хозяйства Полтавщины» вийшла друком його стаття «К вопросу об изменчивости климата», в якій на основі аналізу зібраних власноруч статистичних матеріалів автор прогнозує розвиток окремих галузей господарства, обгрунтовує їх територіальне розміщення, виходячи з даних про фізико-географічні особливості тогочасної Полтавщини.

На сторінках журналу друкував свої статті відомий український учений-географ проф. Кость Дубняк – викладач економічної географії, заступник директора Полтавського кооперативного технікуму. Знаний у науковому світі як прихильник і теоретик районної школи в українській суспільній географії (тоді – економічній географії) К.Дубняк, подає до журналу «Хозяйство Полтавщины» статті виключно українською мовою. Серед них назвемо: «Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (Досвід районізації Полтавщини)» [2], «Природні багацтва Полтавщини» [3], «Матеріяли до вивчення Полтавщини» [4] та ін.Проф. Кость Дубняк у статті «Природно-географічні й економічні райони Полтавщини (Досвід районізації Полтавщини)» зазначає, що «з огляду на різноманітність її (Полтавщини – С.Ш.) природних умов ми повинні поділити на три своєрідних природно-географічних райони» [2, с.13]. А далі досить детально дає опис кожного з них, зокрема, Степового, Центрального та Засулля. Ці райони також за природними ознаками він поділяє на «більш дрібні райони». Економічний розвиток Полтавщини, його територіальні закономірності учений також пояснює особливостями природних умов (т.зв. природниче районування в економічній географії): «ліс, лісостеп і степ Полтавщини є ті першопричини, від яких залежить і, особливо, залежав напрямок розвитку економічного життя північних, центрально-східних і південних частин країни. Приймаючи на увагу, зазначені природно-географічні райони Полтавщини, далі історичні, політичні, революційні й інші причини, традиції минулого й перспективи на майбутнє, можна приблизно визначити економічні райони Полтавщини» [2, с.13-14]. Фактично, на основі формулювання такої сукупності критеріїв районування, К.Дубняк вперше здійснив економіко-географічне районування території Полтавщини. Він виділив наступні економічні райони:

1) Торговельний центр і головний промисловий (пшеничний) район – Костянтиноградський повіт і суміжні степові частини Кобеляцького повіту;

2) Житньо-гречаний район Засулля, який поділяє на: житньо-гречаний Роменськи район, технічний Пирятинський район, Північний Прилуцько-Роменський район тютюнництва, Лубенський район лікарського зілля, Лохвицький кустарно-промисловий район;

3) Центральний пшеничний район. В його межах виділяє: Полтавський хліборобсько-млинарський економічний район, Миргородський керамічний район.

Отже, проф. К.Дубняк, виділяючи економічні райони на основі природних умов та спеціалізації галузей сільського господарства, розкриває загальні риси їх господарства, а також вказує на тенденції їх подальшого розвитку, подібний прогноз розвитку галузей складає для кожного району. У висновку до статті учений все ж пише, «що, безумовно, зазначені райони не являються чимось зафіксованим. Крім умов географічних, районізація місцевості зумовлюється складними економічними причинами, які на Полтавщині ще мало досліджені. Тому, виходячи з минулого й сучасного, перспективно заглядаючи в майбутнє, ми лише накреслюємо можливий вигляд економічної районізації Полтавщини» [2, с.18].

Проте особливо цінним для нас є складений проф. К.Дубняком бібліографічний покажчик літератури – «Матеріяли до вивчення Полтавщини» [4]. У вступі до неї вчений мотивує таку публікацію наступним чином: «одним з найголовніших завдань сучасного менту являється для нас всебічне вивчення економічного життя України, зокрема Полтавщини. Студіювання ж економічного життя краю неможливе без попереднього всебічного вивчення його історії, природних багатств, грунтів, підсоння й т.і. Лише тоді ми набудемо відповідного грунту й сил для тої великої будівельної роботи, до якої нас кличе життя. Переходячи безпосередньо до всебічного вивчення Полтавщини, бачимо, що природньо-історичні умови й економічне життя її освітлені, порівнюючи, краще від інших частин України. Про Полтавщину мається досить велика література, яка почасти являється бібліографічною рідкістю, почасти розкидана по численних часописах та газетах. Отже ми беремо на себе завдання подати на сторінках «Хозяйства Полтавщины», по можливості, повний бібліографічний покажчик літератури щодо всебічного вивчення Полтавщини» [4, с.12]. Висловлюючи, таким чином, актуальність і певну проблематичність укладання бібліографії географії Полтавщини, проф. К.Дубняк пропонує лише частковий список, що включає в себе 59 найменувань літератури. З невідомих нам причин список не було продовжено у наступних випусках журналу.