Суспільно-географічні дослідження Полтавщини першої чверті ХХ століття
Проблема джерела наукового знання є однією з головних у методології наукового пізнання історії географії. Проф. О.Шаблій у статті «Історико-географічне джерелознавство» зазначає: «жодна наука не може обійтись без дослідження джерельної бази, тобто носіїв інформації про її розвиток і зміни станів у минулому і в теперішній час. Будь-яке дослідження базується на аналізі інформаційних джерел. Безумовно, це стосується передусім тих проблем, які вивчає історія української географії, в т.ч. суспільної» [36, c.7]. Пропонована стаття є практичним дослідженням у галузі географічного джерелознавства, що включає в себе пошук і різносторонню критику джерел з метою розгляду їх інформаційної цінності.
Суспільно-географічні джерела першої чверті ХХ століття в Україні представлені описово-географічними та описово-статистичними працями. Такі описи складалися як загальні по державі взагалі, так і за її окремими регіонами. Традиційно вважають, що суспільна географія впродовж кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. розвивалася у вигляді досліджень описово-наукового характеру. Сьогодні своєї актуальності набувають джерелознавчі дослідження у суспільній географії на етапі її становлення як окремої науки. Особливо невисвітленими у вітчизняній літературі залишаються регіональні суспільно-географічні джерела. З іншого боку Полтавщина як один з центрів науки і культури початку ХХ ст. абсолютно не досліджена з позицій історії української географії.
На сьогодні нам не вдалося знайти жодної праці в нашій науці, присвяченої проблемам становлення суспільно-географічних досліджень Полтавщини. З метою більш повного аналізу досягнень у розвитку вітчизняної суспільно-географічної науки у першій чверті ХХ ст. ми звертаємось до першоджерел.
Дослідження географії Полтавщини мають багатовікові традиції. Вони тісно пов’язані з дослідницькою діяльністю видатних учених, а саме В.Докучаєва, К.Феофілактова, Г.Танфільєва, А.Краснова, Г.Висоцького, К.Глінки, О.Ізмаїльського, П.Семенова, О.Русова, В.Вернадського, Є.Оппокова та ін. Ми ставимо за мету – розкрити особливості розвитку суспільно-географічної думки на Полтавщині у першій чверті ХХ ст. крізь призму наявних писемних джерел того періоду.
На початку ХХ століття досить вагомий внесок у дослідження суспільної географії Полтавщини зробили своєю діяльністю діячі Статистичного бюро Полтавського губерніального земства, Полтавської губернської ученої архівної комісії, науковці Полтавського учительського інституту (згодом Інституту народної освіти), Полтавської спілки споживчих товариств, музею Полтавського губерніального земства, Полтавської сільськогосподарської дослідної станції та ін. Результати їх діяльності, власне, і складають сукупність суспільно-географічних джерел Полтавщини першої чверті ХХ ст.
В цілому становлення систематичних статистичних досліджень Полтавщини припадає ще на ХІХ ст. Ці дослідження були пов’язані з статистичною роботою А.Скальковського, М.Максимовича, О.Лазаревського, Д.Журавського, Г.Галагана, В.Тарновського, О.Русова, М.Зібера та ін. Саме завдяки їх діяльності наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. формується Полтавська наукова школа статистики. Її дослідження нерозривно пов’язані з суспільно-географічними дослідженнями краю. У першій чверті минулого століття у цьому напрямку працювали полтавські статистики Л.Падалка, Г.Ротмістров, І.Павловський.
Система господарської статистики на поч. ХХ ст. ще переживала процес становлення, найрозвиненішою її складовою була статистика, спрямована переважно на облік земельних угідь, сільськогосподарська та демографічна статистика. Меншою мірою були вивчені питання промислової, торгової та інших галузей статистики Полтавщини.У 1900 р. вийшла друком узагальнююча праця Статистичного бюро Полтавського губерніального земства «Сводный сборникъ по статистическому описанію Полтавской губерніи в 1882-1889 годахъ» [22]. Майже на трьохсот сторінках тексту у цій праці викладено результати статистичних робіт у краї за вісім років. Окремими розділами винесені дані про географічне положення, населення та господарство губернії. В процесі створення «Сводного сборника» вагомим був внесок завідуючого Статбюро Г.Ротмістрова (1867–1940). Учений-статистик був представником ТУПу на Полтавщині, займав досить активну громадянську позицію. Г.Ротмістров продовжував наукові традиції своїх учителів – В.Василенка та О.Русова. Разом з колективом Статбюро проводив грунтовні соціально-економічні дослідження. Заслуговує уваги перепис населення Полтавщини 1910 року, методологія якого була викладена в результатах, що пізніше стали зразком для проведення всеросійських переписів населення. Невід’ємно з ім’ям Г.Ротмістрова пов’язані організація і виконання дослідницьких робіт щодо земельного кадастру на Полтавщині у 1911-1913 рр., заснування і редагування одного з перших у тодішній Російській імперії губерніального «Статистического справочника» [25–32]. Також за його редагуванням видавалися щорічники «Статистический ежегодник», «Обзор сельского хозяйства в Полтавской губернии», «Статистический справочник по Югу России».
Вся робота Полтавського Статбюро під керівництвом Г.Ротмістрова була чітко зорганізованою, завдяки чому стала найпотужнішою школою статистики на теренах всієї Російської імперії. Кожного року Статистичне бюро видавало звіти про проведені роботи – «Отчет о работах Статистического бюро Полтавского губернского земства» [16,17,23]. У них повідомлялося про видані цією установою друковані праці з окремих розділів: відомості про стан сільського господарства в Полтавській губернії; спостереження за погодою, огляд загальних економічних даних та ін. [16, с.1-8].