Африка (різне, географія)
Усі значні притоки Конго приймає в середній течії, і всі вони, спадаючи з країв улоговини, в своїх верхівях мають пороги. Найбільші праві притоки річки – це Арувімі, величезна Убангі і Санга, але лівих приток у Конго більше, ніж правих. Серед них довгі й багатоводні Ломамі і Рукі, а також Ква, що збирає води Санкуру і Касаї. Нижче від впадіння Ква Конго розширюється у вкриту численними островами озероподібну водойму Стенлі-Пул площею 555 км2 і глибиною до 25 м.
Проривається Конго до узбережжя через Південно-Гівнейське плоскогіря по чудовому каньйону, багатому водоспадами і порогами. При цьому на ділянці в 350 км спад повздовжнього профілю русла становить 270 м. Стенлі дуже точно описав цю частину річки: „Ревучи і пінячись, вода круто падає донизу. Пороги і величезні стіни скель, що перегороджують їй шлях, заганяють викривлене русло в глибокі ущелини, вирвавшись з яких вона знову, утворюючи високі водоспади та бистрини, спадає величезними уступами все нижче і нижче”. Ця частина річки не може використовуватись для судноплавства, і тому між Матаді – портом у нижній течії, куди заходять океанські судна, і містом Кіншаса прокладено залізницю. Те саме зроблено і вздовж інших порожистих відрізків річки.
Після виходу з каньйону починається порівняно коротка, всіяна островами, нижня течія. Річка розливається тут місцями до 1,5 км, глибина потужного потоку досягає 40-70 м. Від Боми починається естуарій Конго, що продовжується по дну океану підводною долиною ще на 150 км.
На площі басейну випадає від 1000 до 2000 мм опадів. У центральній улоговині, в екваторіальних широтах басейну, вони розподіляються рівномірно впродовж цілого року, а на північній і південній його окраїнах випадають у літню пору. Багатство дощів зумовлює потужний стік Конго: в середньому щосекунди річка віддає в океан 39 км3 води, а середній річний стік досягає 1230 км3. Ця цифра величезна, але не треба забувати, що стік Амазонки ще більший – 3800 км3.
Положення басейну Конго в обох півкулях зумовлює рівномірно потужний стік цілий рік, але північні притоки приносять в річку менше води , ніж південні, бо більша частина (дві третини) розгалуженої системи річки лежить на південь від екватора.
Пустеля Сахара
Ця фізико-географічна країна - найбільша в світі пустеля з площею 8,7 млн. км2 (понад 1/3 площі материка). Вона повністю розміщена в межах Сахарської плити - північної частини Африканської платформи. Поверхня фундаменту плити вкрита товщами вапняків, пісковиків, мергелів та глинистих порід різного віку. Подекуди на поверхню виступають давні кристалічні породи фундаменту або інтрузії, утворюючи високі нагір'я (Ахаггар, Тібесті та ін.) зі значним поширенням вулканічних порід, лавових плато, згаслих вулканів. Про недавшо вулканічну діяльність свідчать гарячі джерела та виходи газів. Тут рельєф типово гірський, дуже почленований, з крутими схилами.На заході Сахари домінують низькі плато та улоговини з потужними пластами осадових порід. На ділянках платформи з моноклінальною структурою розвинуті куестові гряди, які розділені широкими долинами та вузькими ущелинами. Східна частина - це головним чином Лівійська, Аравійська та Нубійська пустелі. Тут знаходиться і одна з найглибших сухих улоговин земної кулі - Каттара (-133 м), площа якої 19,5 тис. км2. Поблизу Червоного моря височать столові плато з глибокими ущелинами флювіального походження, які свідчать про значне ерозійне розчленування в минулі гумідні епохи. Повсюди зустрічаються сухі русла річок - ваді, а також оазиси.
Пустеля Сахара
В Сахарі завдяки процесам інтенсивного фізичного вивітрювання накопичилися значні маси уламкового матеріалу. Майже 20% площі Сахари займають піщані пустелі - ерги, особливо в Лівійській пустелі та на північному заході. Поширені також кам'янисті щебнюваті (гамади) та галечникові (peri, серіри) пустелі. Останні займають днища улоговин (себхів), Поширені також захисні вапняково-гіпсові кори, які захищають обширні підняття Сахари від пенепленізації та денудації.
Основні особливості Сахари визначаються пануванням дуже сухого континентального тропічного повітря. Причини сухості - низхідні потоки повітря над Сахарою, як наслідок, температурні інверсії, що є причиною значної висоти рівня конденсації (до 5 км). Тому хмари над Сахарою бувають дуже рідко. Відсутність хмар в свою чергу обумовлює дуже значну інсоляцію, яка досягає майже 100%. Це найжаркіша пустеля планети, зі значними добовими та річними амплітудами температур. Влітку температури досягають +50...+58°, а на поверхні до +80°. Часто виникають піщані бурі - дуже небезпечне явище за умов високих температур. Дуже часто в цю пору року в результаті нерівномірного нагрівання товщ повітря виникають міражі. Взимку повітря більш прохолодне. В центрі та на північному заході середньомісячні температури повітря становлять +10...+12°, а на узбережжі до +15°, бо відчувається вплив океану. В цілому взимку І пустеля вдень прогрівається навіть до +25°, але вночі в результаті значного охолодження при безхмарному небі вона знижується до нуля, а на височинах навіть до -20°.