Африка (різне, географія)

Пояси складчастості займають невеликі площі Африки. На північному сході материка знаходяться Атлаські гори. Їх південні хребти утворилися внаслідок зіткнення Африканської та Євразійської літосферних плит в герцинську епоху горотворення палеозойської ери, а північні – молоді – альпійського віку. На південному сході та півдні континенту простяглися давні Драконові та Капські гори. Вони мають вигляд стрімкої стіни заввишки близько 3000 м, що обривається до океану.

Африка багата на різноманітні корисні копалини. Переважання на континенті давніх магматичних порід спричинило багатство його надр рудами різних металів. Вони утворилися в товщах застиглої лави в розколинах давнього фундаменту платформи. Африка має великі запаси залізних руд (загальні запаси оцінюються приблизно у 16-23 млрд. т) та бокситів (3,3 млрд. т). Великі їх запаси є в Гвінеї та Камеруні. Африка займає перше місце серед інших материків за запасами марганцевих руд (близько 400 млн. т), хромітів (500-700 млн. т), кобальту (0,5 млн. т), алмазів (98% видобутку, Зх. та Пд. Африка), золота; друге місце – за запасами мідних (близько 48 млн. т) та уранових руд. На території материка (Алжир, Лівія, Нігерія) після ІІ-ої світової війни виявлено великі запаси нафти (загальні запаси запаси складають 5,6 млрд.т) та природного газу.

Література

1.Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – С. 89-91.

2.Заставецька О.В., Кузишин А.В. Географія для вступників. Посібник для слухачів факультету довузівської підготовки. - Тернопіль, 2006. - С. 91-92.

3.Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія материків і океанів. Підр. для 7 кл. серед. шк. / К.: Абрис, 1999. - С.123-126.

Дослідження та освоєння Африки

Спроби проникнути та підкорити незвідані країни Африки, щоб експлуатувати її природні багатства, відбувались ще з найдавніших часів. Єгипетські фараони відправляли експедиції в країну Пунт (територія теперішніх Ефіопії та Сомалі) за слоновою кісткою, золотом, цінними породами дерев та ін.На західному березі Африки розширювали свою торгівлю та засновували поселення карфагенці. Один з них – Ганнон (5 ст. до н.е.) може вважатися дослідником Африки. На чолі великої експедиції Ганнон поплив від Геркулесових стовпів вздовж західних берегів. На шляху він зупинявся, засновував нові колонії. Він досягнув Екваторіальної Африки, проплив гирло Сенегалу, Гамбії, і вийшов до нинішньої Ліберії.

Повертаючись з Індії, судно Діогена Грека (І ст. до н.е.) було віднесено вітром до берегів Екваторіальної Африки. Діоген Грек розказав про існування в глибині континенту двох великих озер та гір, покритих снігом.

На Африканському материку до початку нашої ери вся північна приморська смуга була вже відома римлянам. Їхні знання про Атлаські гори першим узагальнив Страбон, який назвав всі країни Північно-Західної Африки від Атлантичного океану до Туніської протоки атласькими країнами. Великі географічні досягнення здобули римляни у другій половині І ст. н.е., досягши басейну Ніла. Вони познайомились з окраїнами Абіссінського нагір’я та з ріками Атбара та Голубий Ніл.

Африка, будучи найближчим сусідом Європи, багато століть залишалась для європейців таємничим материком. Причин для цього було багато – важкодоступність берегів материка, безкраї пустелі та густі ліси; зустрічні вітри перешкоджали підходу кораблів до суші. І тільки в 15 ст. португальці в пошуках шляху до Індії почали досліджувати узбережжя Африки. Вигідне географічне положення Португалії на березі Атлантичного океану відкривало їй вихід до віддалених країн. У 80-х роках 15 ст. португальський мореплавець Бартоломео Діаш доплив до південної кінцевості Африки і навіть обійшов її, незважаючи на жорстокий шторм на морі. Цим він заперечив вчення Птолемея про те, що пройти в Індійський океан неможливо, бо Африка, за уявленнями Птолемея, простягалася аж до Південного полюса. І португальці назвали південний край Африки мисом Доброї Надії: адже відкрилась можливість дістатись морським шляхом до Індії та Китаю. У 1498 році Васко да Гама обігнув Африканський материк із заходу і півдня і, перетнувши Індійський океан, досяг берегів Індії. Ця подорож поклала початок завоюванню Індії європейцями й перетворенню її на колонію.

З відкриттям прибережної частини Африки європейці започаткували работоргівлю та підкорення африканських народів. Наприкінці 18 та у 19 століттях Англія та Франція захопили ряд колоній у внутрішніх частинах материка. Ці захоплення супроводжувалися відкриттями та дослідженнями. В 1778 році у Лондоні було засновано Африканську асоціацію для дослідження внутрішніх областей Африки, яка організувала ряд великих експедицій. Але перші мандрівки для дослідників завершувалися невдачами – члени експедицій або вмирали від хвороб, або гинули при нападах арабів або африканців, котрі розуміли, що білі – це їхні вороги.