Умови виникнення і розвитку міських поселень Хмельницької області. Генетичні типи поселень

Ця група населених пунктів напівміського типу, що виникла у феодальний період і в епоху торгового капіталу, здебільшого на території Правобережної України збереглася до початку ХХ ст. Більша частина малих міст, що не були торгово-адміністративними центрами, мали незначне зростання населення.

В перші роки радянської влади в Україні проводилося впоряд-кування складу міських поселень. Відповідно до постанови ВУЦВК і Раднаркому УРСР від 16 квітня 1924 року було визначено порядок перетворення населених пунктів у міські.

Так, згідно нової інструкції перетворення населеного пункту в поселення міського типу головною вимогою була наявність 3 тис. жителів і 10 тис. жителів для визнання його містом. Постановою ВУЦВК і Раднаркому УРСР від 28 жовтня 1925 року назву “містечко” змінено на “селище міського типу (смт)”. В Україні було заведено точний список міст та селищ міського типу. Велика кількість населених пунктів, які вважалися містами, були переведені в категорію смт і сіл як такі, що не відповідали новому цензу міст.

На Хмельниччині до початку війни (1941 р.) до міст було віднесено Шепетівку, Полонне, Славуту; до селищ міського типу - Деражню, Летичів, Меджибіж, Нову Ушицю, Понінку, Сатанів, Ямпіль.

На розвиток міських поселень Хмельниччини в значній мірі вплинула індустріалізація, що почалась в Україні з перших п’ятирічок до початку війни в 1941 р. та освоєння місцевих мінеральних ресурсів, передусім, корисних копалин.

Область виділяється значним багатством корисних копалин, але їх поклади не мають містоформувального значення. До західного схилу Українського щита приурочені родовища гранітів і каоліну. Із осадочних порід є значні скупчення вапняків, цегельно-черепичної глин і суглинків, пісків, окремі родовища крейди, мергелю, пісковиків, гіпсу, бентонітових глин. Поруч з цим в області є торф, фосфорити, рудопрояви поліметалів та флюориту.

Запаси гранітів розміщені в Шепетівському, Полонському, Славутському районах. Тут працює ряд механізованих кар’єрів. Найбільші кар’єри граніту біля міст Полонного, Шепетівки. Невеликі кар’єри є в долинах річок Случ, Південний Буг, Хомора.

Повсюдне розміщення нерудних корисних копалин на території області зумовлює розвиток виробництв з їх видобутку і переробки у малих містах. А невеликі обсяги їх виробництва не є містоформувальними для більшості міст і селищ міського типу.

Поклади каолінів зосереджені на території Полонського та Шепетівського районів. Їх використовують для виробництва вогнетривної цегли, шамотного порошку та ін.

В південно-західній частині області в долині Дністра та його лівих приток – Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Студениці зосереджені поклади вапняків. Вони придатні для випалювання вапна, виробництва щебеню, окремі з них можуть бути придатні для виробництва облицювальної плитки. Вапняки видобувають в околицях Кам’янця-Подільського. Неогенові рифові вапняки є на території Товтрового кряжу. На базі Гуменецького родовища рифових вапняків працює Кам’янець-Подільський цементний завод. В області розвідано до 20 родовищ вапняку і значна кількість їх розробляється.

На північному заході області (Білогірський район) зосереджені поклади крейди. На Хмельниччині є 80 родовищ лесів, лесовидних суглинків і глин. Четвертинні піски зосереджені в Славутському районі. Кварцові піски на Славутському родовищі можна використовувати для виробництва скла. Поклади пісковиків є вздовж Дністра та його лівих притоках Калюсу і Ушиці. Запаси гіпсу є в південно-західній частині області на території Кам’янець-Подільського району. Він придатний для гіпсування ґрунтів, у будівельній справі, медицині. Біля Старої Ушиці є запаси бентонітових глин (південний схід області).

З паливних в області є значні запаси торфу в заболочених заплавах рік Хомори, Случі, Південного Бугу, Горині та їх приток.

На території області виявлено запаси мінеральних вод в районах смт Сатанова, міст Кам’янець-Подільського і Полонного.Отже, на території Хмельницької області основними є нерудні корисні копалини, серед яких переважають будівельні матеріали. Цей вид корисних копалин тут використовується з давніх-давен для спорудження будівель, доріг, випалювання вапна та для інших цілей. Проте названі корисні копалини на всіх історичних етапах не відігравали тут значної ролі у формуванні та розвитку міських поселень. Протягом історичного часу їх розробка розширювалася в зв’язку з господарськими потребами населення, але внаслідок невеликих обсягів виробництва промисловість будматеріалів, за винятком фарфорово-фаянсового виробництва, не мала містоформувального значення.