Умови виникнення і розвитку міських поселень Хмельницької області. Генетичні типи поселень
Шепетівка, Деражня, Староконстянтинів, Ямпіль, Базалія, Вовковинці, Стара Синява, Чемерівці
XVII століття
Славутич, Нетішин
XVIII століття
Понінка, Закупне
XX століття
Війтівці, смт.Дунаївці, Лозове, Наркевичі
*Круль В. Краєзнавство. Матеріали для практичних та індивідуальних робіт і вказівки до їх виконання. Чернівці: Рута. - 1998. - 158 с.
У східній частині Поділля міські поселення поділилися на міста (ті, що мали міське самоврядування) і містечка. Найбільше в цей час розвиваються губернські та повітові центри. Вони набувають ще адміністративно-господарської та культурної функцій. Серед них - Проскурів, Кам’янець. Вони стали важливими центрами культури і фабричної промисловості. Містечка майже не відрізнялися від сіл, більшість їх жителів була зайнята сільським господарством (Меджибіж, Летичів, Деражня, Славута, Нова Ушиця, Ямпіль та інші).
У XVIII ст. багато міст Поділля отримали грамоти на організацію 2-3 ярмарків на рік. На Хмельниччині найбільшими центрами внутрішньої торгівлі стають Дунаївці, Летичів, Ізяслав, Полонне, а в таких містах як Кам’янець-Подільський, Сатанів, Староконстянтинів зосереджуються склади товарів купців багатьох країн Європи і Сходу, розширюється діяльність подільських купців.
В кінці XVIII ст. після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії, було утворено Ізяславське і Брацлавське намісництво та Кам’янецьку область, а з травня 1795 р. на цій території утворені Волинська, Брацлавська і Подільська губернії. В 1804 році у складі Подільської губернії функціонувало 12 повітів. З них Кам’янецький, Летичівський, Проскурівський, Ушицький охоплювали більшу частину території сучасної Хмельницької області.
В першій половині XIX ст. в межах сучасної Хмельницької області виникло 13 цукроварень. Серед інших галузей виділялося пивоваріння, обробка шкіри, виготовлення свічок, тютюну, цегли. Виникають металообробні заводи в Славуті, Проскурові, Дунаївцях. Проскурів стає третім за чисельністю населення містом Подільської губернії, в ньому працювало декілька десятків заводів і фабрик. Особливо посилився промисловий розвиток міста після прокладання у 1870 р. до нього залізниці. Він також тривалий час був важливим ярмарковим центром.
В усіх містах і містечках Хмельниччини збільшувалась кількість крамниць, проводились щонедільні торги, ярмарки. На початку XIX ст. найбільші ярмарки збиралися в Староконстянтинові, Ярмолинцях, Проскурові.
Значний вплив на розвиток міст Хмельниччини в другій половині XIX ст. мали капіталістичні відносини. Вони спричинили швидкий розвиток промисловості, будівництва залізниць, торгівельної справи, сприяли зростанню міського населення, розширенню функціональної структури міст. Швидко почали розвиватися ті міста, через які прокладені залізниці (Проскурів), а ті, що були поза важливими залізницями (Кам’янець-Подільський, Полонне) поступово занепадали. Міста на Поділлі в цей час майже не виникають. Міста, що тоді існували, отримують ширшу господарську структуру, стають індустріальними, транспортними, торгівельними та адміністративними центрами для навколишньої сільської місцевості. Це зовсім не вплинуло на їх людність - вони і надалі залишилися малими містечками.На території Правобережної України, в т.ч. Хмельниччині капіталізм розвивався значною мірою в сільському господарстві. Тому на цій території формувався район харчової та цукрової промисловості дореволюційної Росії і виникли порівняно невеликі за розмірами капіталістичні підприємства (цукрові заводи, олійні, винокурні тощо), які не могли самостійно викликати до життя нові поселення. В розрахунку на використання трудових ресурсів вони розміщувалися як правило, поблизу існуючих населених пунктів і цим сприяли, в значній мірі, розвитку такої групи поселень, як містечка. Найбільше значення у виникненні містечок мали торгівля і виробничі ремісництва.