Наукові ідеї Володимира Вернадського - методологічна основа суспільно-географічних досліджень АПК України

Екологічна ситуація у сільському господарстві залишається вкрай складною. Земельна реформа здійснюється без урахування екологічних вимог. Зростають площі еродованих земель, посилюються процеси підкислення, засолення, ущільнення, підтоплення, забруднення фунтів, зменшується вміст гумусу. Виснаження природних, у тому числі земельних і водних ресурсів, продовжує загрожувати здоров'ю населення, економічній стабільності держави [9]. Формування нових землеволодінь відбувається без урахування інженерної та соціальної інфраструктури. Нині близько 5 млн. га орних земель (понад 15%) є деградованими і малопродуктивними. Щорічні втрати гумусу становлять 600 - 700 кг на 1 га. Враховуючи, що рівень використання мінеральних та органічних добрив дуже низький і врожай формується переважно за рахунок природної родючості грунтів, посилюється їх деградація. У критичному стані знаходяться меліоровані землі, продуктивність осушених земель знизилася у 2-3 рази, незважаючи на те, що свого часу держава затратила на меліорацію майже 20 млрд. гри. Неприпустимими е масштабна забур'яненість посівів, використання сільськогосподарських угідь не за призначенням, втрати земельних ресурсів через нераціональне вилучення площ для забудови, створення різноманітних звалищ та сховищ, гіпертрофоване зростання дачних масивів [б].

Зіставляючи схарактеризований економічний та екологічний стан розвиту АПК України, його можливості виходу на світові продовольчі . ринки з конкурентними перевагами території щодо розвитку сільського господарства, насамперед завдяки потужним чорноземам, сприятливому економіко-географічному та геополітичному розташуванню, а також багатовіковими землеробськими традиціями, постає завдання визначити із наукових позицій стратегічні напрямки розвитку аграрної ланки: яку роль вона має відігравати в економіці країни, чи може бути пріоритетною ця галузь господарської діяльності в сучасних умовах, враховуючи, що є престижніші індустріальні високотехнологічні, наукоємні виробництва, чи може стати Україна потенційним лідером у розвитку АПК, виробництві конкурентоспроможної продукції на світових ринках. Саме в цьому напрямі мають бути спрямовані наукові дослідження.Важливо зважати й на те, що в Україні значна частина населення (32%) проживає нині в селах, їх мешканцям притаманний особливий сільський спосіб життя з його розміреним ритмом, безпосереднім спілкуванням з природою, де перевага надається сільськогосподарській праці. Незважаючи на численні економічні, соціальні, демографічні проблеми, переважна частина сільських жителів при умові створення повноцінного життєвого середовища і надалі надаватиме перевагу сільському способу життя, залишатиметься у сільській місцевості. У цьому зв'язку забезпечення зайнятості населення саме завдяки розвитку сільського господарства і споріднених з ним галузей, зрештою збереження землеробського генетичного коду, носієм якого є український етнос, має також неабияке значення при визначенні ролі АПК у територіальному поділі праці і відповідно економіці України.

Слід зазначити, що протягом тривалого періоду розвитку сільського господарства були спади і піднесення виробництва, зумовлені природними чинниками, соціально-економічними і навіть політичними обставинами, кон'юнктурою зовнішніх ринків, дрібнотоварність змінювалася на високотоварні форми виробництва. Однак все це було спрямоване не на благо людини, що працювала на землі, не на підвищення добробуту сільських мешканців, розбудову села, а на збагачення владних і посередницьких структур, розвиток та відбудову інших галузей економіки за рахунок сільського господарства. Основними метолами господарювання були інтенсивна експлуатація земельних ресурсів і використання низькооплачуваної (а іноді і без оплати) праці селян. У кінцевому підсумку сільське господарство України залишилося з подібними проблемами і в наш час. Все це потребує нових глибоких досліджень, наукових пошуків і розробок, спрямованих на реорганізацію галузі, запровадження конструктивних заходів, які б сприяли ефективному ощадливому використанню землі, збереженню природи, відродженню села, підвищенню рівня продовольчої безпеки держави.

Повернімося до спадщини і наукових ідей В.І. Вернадського, який діалектичне підходив до вирішення і наукових, і виробничо-практичних проблем, глибоко осмислюючи ретроспективний аналіз явищ, водночас об'єктивно оцінюючи сучасні процеси, що відбуваються у природі й суспільстві. Його поняття наукового світогляду, визначення основних принципів наукового пошуку, виявлення найважливіших рис наукового пізнання є методологічним фундаментом проведення досліджень аграрної ланки економіки в контексті сучасних процесів суспільного розвитку.

Враховуючи, що основна наукова діяльність В.І. Вернадського пов'язана з дослідженням природних явищ, взаємодії природи й суспільства, особливе значення його наукової ідеї, закономірності розвитку наукової думки мають для суспільно-географічних досліджень загалом і вивчення АПК зокрема. Це своєрідний об'єкт, де природа найтісніше пов'язана із потребами і запитами людини, дослідження якого передбачає глибокі знання процесів і закономірностей їх взаємодії, аналіз передумов та чинників, що впливають на агропромислове виробництво, виявлення тенденцій змін, що постійно відбуваються, і обгрунтованість наукових передбачень. Ідея ноосфери, висунута вченим, в якій підтверджуються потенційні можливості людського розуму для гармонізації відносин суспільства і природи, стосовно розвитку АПК включає розумне використання як земних надр, атмосфери, так і сільськогосподарських ресурсів земної поверхні.