Наукові ідеї Володимира Вернадського - методологічна основа суспільно-географічних досліджень АПК України

Через низький платоспроможний попит населення, недосконалий маркетинг у більшості регіонів знижується конкурентоспроможність АПК, втрачаються ринки збуту і всередині держави, і за її межами. Поглибилося нераціональне співвідношення між рослинництвом і тваринництвом. Воно становило (за валовою продукцією) 51% до 49% у 1999 р., 54,5% до 45,5% у 1999 р., 60% до 40% у 2001 р., що свідчить про посилення грунтовиснажливого напрямку землеробства, зниження ефективності використання земельних угідь, недостатню конверсію кормових ресурсів у тваринницьку продукцію. Сповільнення, а то й зниження концентрації виробництва, зокрема основних стратегічних експортоспроможних культур (зерна, соняшнику, цукрових буряків, льону-довгунця) у районах з особливо сприятливими природно-географічними умовами свідчить про те, що ринкові механізми відбору найбільш продуктивних регіонів, формування на цій основі високотоварних спеціалізованих агропродовольчих ринків поки що спрацьовують недостатньо [З].

Під впливом кон'юнктури ринку, трансформації відносин власності відбуваються зміни у територіальній організації виробництва. Бурякоцукрова зона, колись одна із найпотужніших, втрачає свої позиції і в АПК України, і на зовнішніх ринках. У традиційних районах бурякосіяння (Поділля, Середнє Подніпров'я, Лівобережний лісостеп) виробництво скоротилося майже вдвічі, зате межі зони розширилися за рахунок степових регіонів, на півночі - поліських. Це спричинило зниження ефективності виробництва цукру, нераціональне використання земельних ресурсів. Посилення ролі олійножирового підкомплексу, розширення ареалу виробництва соняшнику пов'язано зі збільшенням його посівів у традиційних регіонах (південні і східні степові області), а також тих, що не мають відповідних природнокліматичних умов для товарного виробництва цієї культури (поліські райони, Прикарпаття). Оскільки соняшник є надто виснажливою культурою, то при обмежених можливостях підвищення родючості грунтів збільшення концентрації його посівів згубно впливає на агротехнічний потенціал землі. Виробництво картоплі в той же час зменшилося у найбільш продуктивних регіонах (Полісся, Прикарпаття) і збільшилося у недостатньо сприятливих (східних і південних степових районах), що пов'язано із тенденцією до самозабезпечення в умовах зниження платоспроможності населення.

Щодо тваринницько-промислової ланки АПК, то тут спостерігається значне зниження територіальної концентрації виробництва за рахунок скорочення поголів'я, зменшення його продуктивності у всіх підгалузях. Розвиток молочного скотарства суттєво знизився в регіонах Поділля, Прикарпаття, деяких поліських, навколо великих міст і промислових центрів, тобто в районах, які свого часу спеціалізувалися на виробництві молочної продукції. Розвиток м'ясного скотарства значно сповільнився в областях Полісся, Поділля та в зонах великих м'ясокомбінатів у результаті стрімкого спаду кормовиробництва, поглиблення диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, занепаду багатьох підприємств м'ясної промисловості. Виробництво яєць та м'яса птиці суттєво зменшилося внаслідок скорочення поголів'я (у 3 рази), особливо у приміських районах та степових областях з переважанням зернової спеціалізації сільського господарства, тобто в районах з найбільш сприятливими природними й економічними умовами для розвитку цієї галузі. Великий спад у тваринницькій галузі спричинив зменшення виробництва органічних добрив, що в сучасних умовах є основним засобом підвищення родючості фунтів.Слід зазначити, що, починаючи з 2000 року спостерігалося деяке пожвавлення у розвитку АПК, спад виробництва поступово почав змінюватися на його зростання. Зокрема, збільшився загальний обсяг сільськогосподарського виробництва, посилилася кредитна й інвестиційна діяльність, зміцнилися позиції приватного господарювання. Приріст продукції рослинництва становив 18,3% (порівняно з 1999 р.), передусім, завдяки значному збільшенню виробництва у господарствах населення. У тваринництві продовжувався спад за рахунок скорочення виробництва у сільськогосподарських підприємствах і незначному його збільшенню у господарствах населення. У харчовій промисловості приріст становив 26,1% проти 1999р. Високих показників досягнуто в олійножировій, плодоовочевій, кондитерській, маслосироробній і молочній підгалузях. Це відбувалося за рахунок інвестицій, інноваційної активності, врегулювання сировинного забезпечення підприємств.

Позитивна тенденція зростання виробництва і реалізації продукції сільського господарства продовжувалася протягом останнього періоду (2001 - 2002 рр.) завдяки особливо високій урожайності зернових культур, соняшнику, що сприяло активізації внутрішніх агропродовольчих ринків, значному збільшенню експорту зерна з України. Однак, навіть при отриманні високих урожаїв сільськогосподарських культур великі прибутки дістають не безпосередньо виробники продукції, а численні посередники - трейдери, кредитори, а також переробні підприємства. Сільськогосподарська продукція збувається за надто низькими цінами попри зростання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, зокрема у галузях рослинництва, ефективність сільського господарства загалом продовжує знижуватися. Буряківництво і тваринництво - важливі галузі спеціалізації АПК - нині стали збитковими в Україні. Значно знизилася рентабельність зернового господарства через низькі ціни реалізації зерна сільськогосподарськими виробниками.

Аналогічна ситуація спостерігається у виробництві насіння соняшнику, овочів, картоплі. Використання застарілих недосконалих технологій, відсутність засобів захисту рослин спричинили погіршення якості продукції, відтак зниження її конкурентоспроможності на світових ринках.