Модальні дієслова

Краща основа для обговорення системи значень модальних дієслів є "корінь" (ми називаємо це " соціальною взаємодією), і використовуємо термін ("логічна можливість") - визначення Хофмана (1966). Як приклад можна використовувати:

You may leave the room. (social interactional)

It may rain tomorrow, (logical probability)

Модальні дієслова, що мають функцію соціальної взаємодії, потребують щоб людина, яка використовує їх, належним чином взяла до уваги характеристики соціальних ситуацій. В нашому першому прикладі, той, що говорить може надати дозвіл тому, що слухає, крім того, ми можемо також зробити висновок, що контекст формальний, тому що той, що говорить вибрав may, а не can у своєму дозволі зробити щось. Знання соціальної ситуації дозволяє тому , що говорить вибирати відповідне модальне дієслово для дії. В другій пропозиції, проте, знання соціальної ситуації має мало ефекту або не має ефекту взагалі для вибору модального дієслова. Те, що спікер має намір передати - щодо невеликої ймовірності випадання опадів, як показано в прикладі вище.

Отож ми можемо помітити з прикладів приведених вище з дієсловом may, що фактично всі модальні дієслова мають, як соціальну, так і логічну функцію.

Головна система використання модальних дієслів полягає в постановці питання. Це добре відображено в загальних питаннях.

Will

Would you help me with this math problem?

Can t

або в специфічних питаннях для того, щоб запитати дозволу:

May

Might

Lcan

Could

I leave the room?

Хоча обидві історичні форми теперішнього і минулого часу цих форм дієслів можуть використовуватися при постановці питань, тільки історичний теперішній час може бути використаний у відповідях на питання:

To general requests Yes, I can. Yes, I could.

Yes, I will. Yes, I would.

To requests for permission Yes, you may. Yes, you might

Yes, you can. Yes, you could.Причина цього полягає в тому, що історичні минулі форми модальних дієслів вважали більш чемними, чим історичні теперішні форми, і тому людина, коли ставить запитання частіше використовує історичні минулі форми, щоб "зм'якшити" питання; а людина, до якої звертаються, повинна відповісти прямо і тому використовує історичні теперішні форми, - наприклад: Yes, I can. No, I can’t.