Розвиток бистрості

Віковий період від 7-8 до 11-12 років найбільш сприятливий для аналітичного розвитку бистрості рухових реакцій та частоти рухів.

Основою методики виховання швидкості простих реакцій є багаторазове повторення вправ з акцентом на раптове реагування конкретною дією на різноманітні сигнали. Такі вправи отримали назву «вправи на швидкість реагування». Наприклад: раптова зупинка за сигналом під час бігу; з упору присівши – швидко встати або прийняти положення упор лежачи; у висі – швидко зігнути ноги і т. ін. Методичними умовами ефективності таких вправ є:

- зосередження уваги учня не на очікування сигналу до дії, а на негайну відповідь (реагування) дією;

- достатній рівень підготовленості учня до виконання рухової дії, яка пропонується. Якщо дія засвоєна недостатньо, то латентний час рухової реакції суттєво зростає;

- термінове інформування учнів про час, який був фактично витрачений на реагування. Відсутність такої інформації або її неточність суттєво звужує, а іноді і виключає можливість керування руховими реакціями. Враховуючи це, останнім часом все більше уваги приділяють конструюванню і впровадженню електронно-технічних та інших засобів термінової інформації, яка дозволяє точно вимірювати параметри рухових реакцій і терміново інформувати про це виконавців (наприклад, тензометричні стартові колодки в легкій атлетиці, які з’єднані з електронним табло);

- багаторазове, серійне відтворення рухових реакцій в обмежений час. Повторювати реагування у кожній серії доцільно до тих пір, поки час реагування не збільшиться. В середньому це складає від 4-6 до 15-20 реагувань;

- кількість серій повторних реагувань залежить від стану тренованості конкретної людини, складності та енергоємності моторного компонента (руху-відповіді) і складає в середньому 3-6 серій;

- інтервал відпочинку між серіями складає в середньому 2-3 хв. Поряд із цим, доцільно орієнтуватися на суб’єктивні відчуття готовності до наступної серії реагувань;

- характер відпочинку між серіями – активний (вправи на розслаблення та помірне розтягування м’язів, що мають основне навантаження у русі-відповіді);

- варіативно змінювати тривалість пауз між підготовчою та виконавчою командами у межах від 1 до 2-3 с. Оптимальна тривалість пауз між зазначеними командами становить 1,5 с;

- змінювати характер сигнального подразника (зоровий, слуховий, тактильний);

- виконувати вправи з розвитку бистрості реагувань необхідно у стані оптимальної оперативної працездатності, тобто безпосередньо після якісної розминки.

Основні передумови вдосконалення складних рухових реакцій створюється в результаті набуття достатньо широкого фонду добре відпрацьованих умінь і навичок, з якими пов’язані ці реакції (набуття рухового досвіду). А це означає, що розвиток бистрості складних реакцій забезпечується, перш за все, шляхом навчання варіативним руховим навичкам (особливо на етапі їх удосконалення).

Удосконалюючи реакцію на об’єкт, що рухається, особлива увага при виконанні вправ звертається на скорочення часу розпізнання і фіксації в полі зору об’єкта реагування: м’яча, штанги і т. д. На це , як правило, витрачається більш ніж половина усього часу реагування. Щоб звести цей час до мінімуму, використовують такі підходи:

- заздалегідь включають і, за можливістю, постійно утримують об’єкт у полі зору (наприклад, постійно стежать за м’ячем у ході гри);

- намагаються передбачити найбільш доцільні переміщення (реакція за так званою антиципацією – тобто передбаченням результатів своєї дії, яка ще не закінчилась). Наприклад, після кидка м’яча в кошик, гравець переміщується туди, куди він може відскочити від щита, у разі непопадання в нього. Ці відчуття вдосконалюються на основі засвоєння знань про техніку рухових дій та рухового досвіду;