Мито

Законодавство України з питань митної справи складається з двох блоків актів:

ті, що регламентують порядок обкладання податком (митом) товарів, які

переміщують через митний кордон України, методологію цього обкладення;

ті, що встановлюють права й обов'язки суб'єктів у митній справі.

Ці групи актів відрізняються своїми завданнями, хоча й належать до однієї галузі законодавства — митного законодавства. Об'єктом першої групи є визначення поняття митного тарифу, його структури, методів встановлення та стягнення мита, надання митних пільг суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, їхній зміст здебільшого формується під впливом норм міжнародного митного права, оскільки митний тариф в Україні, правила його застосування, рівень ставок мита тощо встановлюється відповідно до вимог міжнародних торгових та митних організацій (СОТ, ВМО та інші), які визначені багатьма рішеннями.

Митний кодекс України — головний акт, який встановлює права та обов'язки осіб, які беруть участь у митній справі, та порядок реалізації митної справи, а Закон "Про єдиний митний тариф" - головний акт першої групи актів. У ст.З цього Закону зазначено, що Єдиний митний тариф України — це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Його визначають згідно з цим Законом та міжнародними договорами України. Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозять на митну територію України або вивозять із цієї території. Єдиний митний тариф України базується на міжнародне визнаних нормах і розвивається в такому напрямі, щоб максимально відповідати загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митої справи. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф затверджує Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це, переміщення може бути зв'язане з ввезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулювальну функції. Регулювальна функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт); заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Мито стягується на основі Митного кодексу України і Закону України "Про єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992р.Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари чи інші предмети, що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за її межі.

На фінансову діяльність імпортерів-суб'єктів господарюван¬ня будуть справляти вплив: визначення об'єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.

Список використаної літератури

1.Закон України “Про Єдиний тариф України” від 05.02.92 р. №2097-ХІІ

2.Закон України “Про митний тариф України” від 05.04.2001 р. №2371-ІІІ

3.Закон України „Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину” від 7.05.96 № 180/96-ВР.

4.Закон України „Проставки вивізного мита за насіння деяких видів олійних культур” від 10.09.99 №1033-ХІ\/ .

5.Закон України „ Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів” від 24.10.02 року № 216-IV