КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «БІРЖОВА СПРАВА»

Продавці проводять такі операції коли очікують зниження цін на біржі, а покупці, коли очікують підвищення котування.

Виробники дуже часто заключають форвардні контракти на свої товари до її виробництва.

4) Хедж для захисту непокритого форвардного продажу.

Якщо фабрикант має замовлення з постачанням через кілька місяців, то він базується на поточній ціні сировини та витратах виробництва і встановлює фіксовану ціну і підписує контракт. Але ціна сировини може за цей час зменьшитись, що може знизити його прибуток (якщо ціна підвищилась), або принести йому збитки. (а придбати сировину, зразу немає змоги – склади і т.д.) Тому в цьому випадку використати хедж буде дешевше. В цьому випадку він може розраховувати навіть на те, що ціни на сировину знизиться і таким чином ф’ючерсні контракти захистить ціну.

5) Хеджування нафтопереробки.

Переробник повинен порівняти свою продажну ціну на момент дійсного продажу з наявною ціною в момент, коли він починає хедж, а точніше з форвардною ціною, оскільки форвардні ціни є більш важливим індикатором стину цін в майбутньому, ніж наявні. Але багато хеджерів роблять помилки, порівнюючи свою кінцеву ціну з ціною наявного ринку, яка існувала в момент початку хеджу.

6) Хеджування валюти імпортерам.

Наприклад, купівля обладнання за німецькі марки американською фірмою. Тут дуже важливо врахувати курс валют на момент заключення договору.

В цьому випадку для захисту від коливань курсу валют імпортер може здійснити форвардну купівлю німецьких марок 2-а способами: 1) заключити угоду форвардну з банком і купити необхідну суму нім. марок з постачанням в необхідний термін. Ціна продажу ф’ючерсного ринку може бути нижчою, ніж банку і купівля ф’ючерсного контракту може здаватися вигіднішою, але це не обов’язково так. Імпортер знає, що купівля ф’ючерсного контракту включає щей комісійні і необхідна буде першопочаткова мережа.

Другим фактором, який ускладнює цю ситуацію – це кількість контрактів, які треба купити. Тому в такій ситуації , ф’ючерсний контракт і його витрати зробили банк кращим хеджером. Хоча на висококорективних ринках переваги банка можуть бути пережиті перевагами ф’ючерсного ринку.

Недоліки хеджування.

Можна зробити висновок, що хеджування доцільно проводити учасниками реальної торгівлі, оскільки ці операції вигідні. Але необхідно знати і ті труднощі, які можуть виникнути при проведенні операцій хеджування.

Крім ризику з варіаційною маржою є ще інші недоліки:

Базисний ризик. Із-за зміни базису ф’ючерсний контракт може не забезпечити повного захисту від цінових коливань наявного ринку. Базисний ризик збільшується тим більше, чим більший сорт наявного товару відрізняється від специфіки ф’ючерсного контракту. Лише в окремих випадках на дуже нестійких ринках, або коли кореляція нестійких і ф’ючерсних цін мала, базисний ризик може бути більше цінового ризику довгої чи короткої позиції.

Витрати. Будь-яка ф’ючерсна угода має витрати по операції і витрати на кліринг, хоч вони і незначні, але можуть з часом також зростати.

На кожній біржі існує підрозділ, який покликаний забезпечити операційну і фінансову цілісність всіх угод, що заключені на даній біржі. Цей підрозділ називається кліринговою (розрахунковою) палатою.

Крім того, є ще витрати, пов’язані з відсотками на маржеві суми. Оскільки хеджування варіаційної маржі не завжди можливе (особливо якщо кількість контрактів незначна), або коли ціни чи процентні ставки дуже нестійкі, то це необхідно передбачити заздалегідь. Навіть, якщо хеджер може ефективно використати механізм хеджування варіаційної маржі, важливо мати готівкові гроші для того, щоб не перервати вдалий хедж із-за проблеми з готівкою.