Фінансова система Японії

За рахунок коштів місцевих органів влади в Японії фінансу¬ються розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Крім того, через місцеві бю¬джети здійснюються витрати на підготовку робочої сили, випла¬ту різних допомог, пенсій. Значна частина бюджетних коштів ви¬трачається на утримання місцевих органів влади, у тому числі поліції, органів суду і прокуратури.

Вивчаючи витрати місцевих органів влади, необхідно відзна¬чити, що їхня питома вага у ВВП значно більше питомої ваги у ВВП витрат центрального уряду (табл. 2).

Таблиця 2 Питома вага державних витрат Японії у ВВП у 1966-1991рр., %

Витрати бюджетів 196619711976198119861991

Витрати центрального уряду 6.25.98.210.59,99.3

Витрати місцевих органів влади 13.014,416,918,917.215,4

Місцеві бюджети в Японії зводяться без дефіциту. Крім за¬гального балансу року, враховується реальний баланс, що розра¬ховується шляхом виключення з загального балансу залишку фінансових ресурсів попереднього року.

З метою перерозподілу фінансових ресурсів для вирівнювання фінансового потенціалу префектур у Японії створена спеціальна установа - Фонд фінансового вирівнювання. Формується він у складі бюджету центрального уряду. З метою визначення територій, які мають право на одержання коштів з Фонду вирівнювання, розра¬ховуються бюджети так званих стандартних територій. Стандарт¬ною вважається префектура з чисельністю населення 1,7 млн. чо¬ловік і площею 6900 км2 і муніципалітет з такими показниками: 100 тис. осіб і 160 км2. Бюджетна діяльність місцевих органів поді¬ляється на б категорій: охорона громадського порядку, громадські роботи, освіта, соціальне забезпечення, сприяння ринку зайнятості і розвитку промисловості й економіки. Для кожної категорії визна¬чається одиниця виміру втрат і загальні витрати. Сума витрат за всіма категоріями діяльності дає показник базових фінансових по¬треб стандартної території. Базові фінансові потреби стандартної території коригуються на коефіцієнти модифікацій для визначення базових фінансових потреб реальних територіальних органів влади. Використовується ціла система коефіцієнтів модифікацій:

1) видові - розраховуються на основі одиниці витрат на утри¬мання кожної галузі, наприклад, на одного учня середньої і вищої школи, на одного учня академічного, технічного чи сільськогосподарського навчального закладу і т.п.;

2) економії за масштабами - застосовується, якщо розширення обсягів бюджетної діяльності веде до зниження окремих скла¬дених витрат;

3) густота населення - враховує збільшення витрат у залеж¬ності від густоти населення;

4) спеціальні - коригують соціально-економічні, інституціональні та інші відмінності окремих територій;

5) зонально-кліматичні - коригують витрати територій з холод¬ним кліматом;

6) демографічні - застосовуються для територій з високими тем¬пами зростання чисельності населення;

7) буферні - передбачають різке зменшення обсягів фінансуван¬ня у випадку падіння показника, що вимірюється, наприклад чисельності населення;

8) коефіцієнти бюджетної прибутковості територій.Після розрахунку витрат за окремими категоріями з ураху¬ванням коефіцієнтів модифікацій визначаються сумарні базові фінансові потреби кожної реальної території. Базові фінансові потреби, розраховані таким способом, є основою для наділення територій базовими доходами. Префектурам за рахунок Фонду вирівнювання гарантується базовий дохід в обсязі 80%, а муніци¬палітетам - в обсязі 75% від їх базових фінансових потреб.