Фінансова система Японії
Така система непрямого фінансування знижує необхідність ви¬кидання своїх коштів на ринок капіталу. При прямому фінансу¬ванні через кредитний ринок структура виробництва і управ¬ління повинна забезпечувати високий рівень прибутку, щоб залу¬чати інвесторів. При непрямому фінансуванні банкам важливий не високий прибуток, а стратегія розширення своєї частки на ринку, тому що банки очікують продовження одержання великих позичок, які допускають великі виплати по них. Крім того, взаємне володіння акціями допускає взаєморозрахунок, а звідси високі дивіденди втрачають сенс. В інтересах розвитку підпри¬ємства важливіше нарощувати внутрішні резерви і капіталовкла¬дення, збільшувати доходи від зростання вартості акцій.
Важливе місце в системі регулювання займають процентні став¬ки і валютний контроль з поділом внутрішнього і світового ринків. Комітет з політики Банку Японії (вищий орган прийняття рішень банком) встановлював депозитні і позичкові ставки в межах мі¬німуму. Депозитний відсоток по кожному виду, короткостроковий відсоток і прив'язана до нього вся система процентних ставок пря¬мувала за рухом офіційної облікової ставки. Поряд з кількісним об¬меженням банківського кредитування це дозволяло до початку 70-х рр. ефективно здійснювати пряме кредитно-грошове регулю¬вання, а також занижувати витрати залучення коштів банками і певною мірою капітальні витрати компаній. У 70-і рр. почалася лібералізація процентних ставок на фінансових ринках, що вклю¬чала не тільки звільнення позичкового відсотка, а й відсотка по депозитах та інших інструментах мобілізації коштів банками і під¬приємствами, що довгий час встановлювався на заниженому рівні.
Представницька група приватних фінансових організацій - звичайні банки, серед яких виділяються 11 найбільших, так зва¬них міських банків, які мають широку мережу по всій Японії і ак¬тивних у міжнародному бізнесі. Діяльність регіональних банків (близько 130) обмежена певною територією.Інша група приватних фінансових організацій - різні спеціалі¬зовані фінансові установи: один спеціальний банк для здійснення валютних операцій, три банки довгострокового фінансування, сім траст-банків, що також спеціалізуються на довгостроковому фінан¬суванні. У складі спеціалізованих фінансових організацій для дрібного / середнього бізнесу в Японії існують приблизно 450 кредит¬них асоціацій кооперативних організацій і близько 400 кредитних союзів. Є також 47 трудових банків, які працюють з невеликими ко¬штами працівників. Серед інших фінансових організацій є 30 ком¬паній страхування життя, 24 компанії майнового страхування і 270 компаній по операціях з цінними паперами.
Японську фінансову систему поєднує міжбанківська інфор¬маційна система телекомунікацій, яка. є найбільш розвинутою у світі, тому що, пов'язуючи за допомогою комп'ютерної мережі приблизно 5300 фінансових організацій і 42000 філій, дозволяє одержувати переведені з будь-якого місця кошти в той же день.
3. Бюджетний устрій і бюджетна система Японії
Японія - конституційна монархія. Відповідно до діючої з 1947 р. конституції імператор є «символом держави і єдності на¬роду», його статус визначається волею всього народу, якому на¬лежить суверенна влада.
Вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган - парламент, що складається з двох палат: Палати представників (512 депутатів) і Палати радників (252 депутати). Термін повнова¬жень депутатів Палати представників - 4 роки, Палати рад¬ників - 6 років (з переобранням половини складу кожні три. роки). Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром.
Крім традиційного фінансування країни через поточний бюд¬жет, дохідна частина якого формується за рахунок податків, у Японії існує і паралельна, теж державна, система фінансування економічних проектів, але із залученням позабюджетних, у тра¬диційному розумінні, коштів. Ця система називається державною інвестиційною програмою і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об'єктів. Таким чином, фактично уряд Японії має реальний важіль проведення структурної і промислової політики.
Подібне розмежування в державному фінансуванні має в Японії давню історію. Воно виникло ще в період Мейдзі (1868-1912 р.) і бере свій початок з рішення уряду в 1878 р. вико¬ристовувати поштові заощадження громадян з метою промисло¬вого розвитку. Сьогодні ця система існує у вигляді так званої Програми державних позик та інвестицій.
Крім джерел надходження коштів, Програма державних по¬зик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджет¬ного фінансування і тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості і платності. Капіталовкладення і позики, отримані компаніями в рамках цієї програми, підлягають повно¬му поверненню з нарахуванням відсотків, які сьогодні встанов¬люються в основному на рівні приватних кредитних установ.