Фінансова система Японії
Щорічно росте така стаття бюджету, як витрати по державно¬му боргу. У 1997-1998 рр. їхня частка становила 21,7%. На¬прикінці 1997 р. парламент Японії прийняв закон «Про реформу фінансової системи», де запропоновано до 2000 р. домогтися, щоб витрати поточного року не перевищували витрати попереднього.
Встановлено такі показники витрат на 2000 фін. р. у порів¬нянні з 1997р.: збільшені витрати на соціальне забезпечення при¬близно на 6%, витрати на заохочення науки і техніки - на 5%; збережені в колишніх розмірах витрати на культуру й освіту, оборону, на заходи у сфері енергетики, на підтримку малого і се¬реднього підприємництва; зменшені витрати на підприємства суспільного сектору більш ніж на 7%, на урядову допомогу краї¬нам, що розвиваються, - на 10%, на дотації органам місцевого самоврядування - на 27%.
5. Бюджетний процес і державний фінансовий контроль у Японії
Фінансовий рік у Японії починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. Підготовка проекту бюджету здійснюється Міністерством фінансів і його департаментами. Інші міністерства і відомства готують пропозиції щодо обсягу і структури своїх бюджетів, а також з деяких інших фінансових питань і де пізніше 31 серпня направляють відповідні документи в бюджетний департамент міністерства фінансів.
Бюджетний департамент міністерства фінансів з вересня по грудень розглядає матеріали, що надійшли, порівнює ці запити з передбачуваними доходами і на їх основі розробляє проект бюд¬жету. Проект направляється для узгодження в Управління еко¬номічного планування, а потім - на розгляд кабінету міністрів.
Після схвалення кабінетом міністрів уряд вносить виправлен¬ня, у січні представляє проект бюджету на затвердження в парламент і намагається забезпечити його прийняття до початку нового фінансового року. Після обговорення в бюджетній комісії парламент затверджує бюджет у вигляді закону.
Відповідно до Конституції Японії парламенту належить ви¬ключне право розпоряджатися державними фінансами.
Виконання бюджету здійснюється міністерством фінансів та іншими міністерствами і відомствами. Касове обслуговування бю¬джету здійснює Японський банк і його відділення. Міністерства і відомства в межах встановлених їм витрат представляють у міністерство фінансів свої платіжні кошториси, які міністерством розглядаються і затверджуються. Далі копії кошторисі в направля¬ються в Японський банк і останній здійснює відповідні операції.Контроль за витратою затверджених асигнувань проводиться поквартальне у формі звітів міністерств і відомств. Контролери міністерства фінансів вивчають отримані звіти, перевіряють дані і складають загальний звіт про виконання бюджету з доходів і ви¬трат. Загальний звіт представляється уряду, що, у свою чергу, відправляє його на розгляд ревізійного бюро. Після того як ревізійне бюро дасть висновок, звіт затверджується урядом і пе¬редається на розгляд і затвердження в парламент.
6. Бюджети місцевих органів влади, фінансове вирівнювання
У Японії усього нараховується 14 округів і 47 префектур, які об'єднують 3045 міст, селищ, районів із самостійним бюджетом.
Дохідна частина місцевих бюджетів складається з податкових і неподаткових надходжень (рис. 6.1).
У 90-х рр. загальні доходи місцевих органів управління стано¬вили 80,41 трлн. єн. З них власні податкові надходження - 33,45 трлн. єн, або 41,6% дохідної частини місцевих бюджетів;
Рис. 2 Структура доході в місцевих органів влади Японії в 90-х рр.
14,33 трлн. єн, або 17,8%, дали відрахування від загальнодержав¬них податків; 10,65трлн. єн, або 13,2%, становили дотації держа¬ви на здійснення загальнонаціональних заходів; інші 21,98 трлн. єн, або 27,3% доходів місцевих бюджетів, - це неподаткові надход¬ження, включаючи позики.
Дана діаграма свідчить про те, що в Японії місцеві податки не домінують у місцевих бюджетах, становлячи менше половини їх дохідної частини. Це відрізняє японську податкову систему від північноамериканської, де місцеві податки перевищують 2/3 бю¬джету муніципалітетів. Місцеві органи влади Японії мають пра¬во регулювання своїх податків, але не встановлення їх.