ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Щоб заохотити іноземних кредиторів. НБУ у травні 1997 року замість процедури ліцензування одержання резидентами кредитів у іноземній валюті запровадив процедуру їх реєстрації. Приватні негарантовані державою запозичення становлять нині 0.9 млрд. доларів США.

У квітні 1998 року скасовано обмеження щодо іноземного інвестування у банківську систему України.

Іноземна валюта, яку банк отримав у вигляді сплати іноземним інвестором відповідної частки статутного капіталу, може використовуватися при здійсненні банківських операцій, у тому числі й при наданні кредитів у іноземній валюті, на тих же умовах, на яких надають банки-резиденти, капітал котрих сформовано без участі іноземних інвесторів.

У березні 1999 року НБУ скасував обмеження, запроваджені як тимчасові антикризові заходи, щодо надання комерційними банками резидентам кредитів у іноземній валюті та в гривнях (із подальшим конвертуванням коштів у іноземну валюту) для виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами, а також обмеження щодо розмірів відсоткових ставок за позиками резидентів у нерезидентів у іноземній валюті. Крім того, з 19 березня поточного року лібералізовано порядок функціонування валютного ринку: комерційним банкам дозволено проводити безготівкові операції з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за вільним договірним курсом, без обмеження маржі та комісійної винагороди. Запроваджено також новий порядок установлення і використання офіційного обмінного курсу гривні щодо іноземних валют, яким передбачено формування курсу гривні щодо долара США на підставі інформації про курси та обсяги операцій на міжбанківському валютному ринку,

Із кінця червня 1999 року, щоб забезпечити виконання домовленостей із МВФ за програмою ЕFF, скасовано останнє антикризове обмеження, а саме: на здійснення попередньої (авансової) оплати резидентами імпортних контрактів. Хоча відповідна система валютних обмежень (валютного контролю) за низьких обсягів валютних резервів сприяла б стабілізації руху капіталу, послабленню тиску спекулятивних операцій, збалансуванню попиту і пропозиції іноземної валюти на валютному ринку України та уникненню негативного впливу застосування альтернатив-них монетарних інструментів на процес кредитування реальної економіки. Тим більше, що вимоги Статті VIII Статуту МВФ залишають деякі можливості для маневру в цій Сфері.

ВИБІР ЗАСОБІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ВАРТІСТЬ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

Щодо інших складових інвестиційного клімату, які стосуються валютної політики, зауважимо: уряд України не виробив конструктивних підходів до вирішення проблеми конфлікту цілей, що негативно позначається на інвестиційному процесі. Зовнішньоторговельна полгтика країни не відповідає завданню забезпечити рівновагу платіжного балансу, а відтак і стабільність валютного курсу. Оскільки на попит на іноземну валюту опосередковано (через формування зобов'язань резидентів перед нерезидентами) впливає тарифне та нетарифне регулювання імпорту, його застосування, без порушення вимог Статті VIII Статуту МВФ, сприяло б підтриманню рівноваги на валютному ринку, а відтак послабленню навантаження на монетарні інструменти.

Щоб контролювати ліквідність комерційних банків, НБУ ще від часу азіатської кризи 1997 року змушений тримати на високому рівні облікову ставку (нині вона становить 45%) та резервні вимоги щодо комерційних банків (17% від обсягу депозитів). Такі монетарні заходи пригнічують кредитну функцію комерційних банків. Так, у травні поточного року виявилася тенденція до зниження кредитних вкладень комерційних банків у економіку в національній та іноземній валютах (за травень вони становили 323 млн. гривень). На початок вересня поточного року комерційні банки вклали в економіку всього 10.5 млрд. гри. кредитних коштів. Причому питома вага інвестиційних кредитів у загальних обсягах кредитування реальної економіки становила лише 20%. Зокрема, це стримує розвиток малого та середнього бізнесу в Україні (банківський кредит є практично безальтернативним джерелом фінансування інвестицій у цю сферу).

Актуальним нині бачиться не вступ України до ГАТТ/СОТ, а реалізація Угоди про вільну торгівлю країн СНД, укладеної 15 квітня 1994 року, зі змінами та доповненнями до неї від 2 квітня 1999 року, створення згідно з Угодою про партнерство і співробітництво зони вільної торгівлі між країнами ЄС та Україною (на ці регіони припадає близько 70% нашого зовнішньоторговельного обороту) та здобуття нею статусу країни з ринковою економікою.Зауважимо, що основні обсяги пропозиції національних грошей унаслідок стагнації ринку ОВДП спрямовуються на фінансування дефіциту державного бюджету (оскільки Національний банк є чи не єдиним покупцем цінних паперів уряду на первинному ринку). На придбання ж іноземної валюти у резерви НБУ та на рефінансування комерційних банків іде близько 20% від обсягу кредитної емісії. Це ускладнює рефінансування Національним банком комерційних банків та посла&поє вплив облікової ставки на рівень кредитних ставок кінцевого позичальника.