Внутрішні ревізії

План

1. Суть і організаційні форми контролю

2. Суть, завдання і види ревізії

3. Організація ревізійної роботи в національному банку України

4. Здійснення ревізій та реалізація їхніх результатів

1. Суть і організаційні форми контролю

Контроль є складовою частиною управління суспільним від¬творенням. Будь-яке суспільство не може нормально функці¬онувати і розвиватися без чітко організованої системи конт¬ролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту та інши¬ми сферами суспільного життя.

Контроль являє собою діяльність, спрямовану на попереджен¬ня, фіксацію й усунення недоліків у різних сферах суспільного жит¬тя. В економічній літературі залежно від організаційних форм роз¬різняють державний, відомчий, внутрішньогосподарський та ауди¬торський контроль.

Державний контроль здійснюють державні органи контролю та управління, наприклад державна контрольно-ревізійна служба, дер¬жавна податкова адміністрація тощо.

Відомчий контроль здійснюють міністерства, комітети, інші орга¬ни державного управління за діяльністю підвідомчих їм підприємств, організацій, установ. До нього можна віднести контроль, який здій¬снює Управління внутрішніх ревізій Національного банку України.

Внутрішньогосподарський контроль за діяльністю структурних під¬розділів здійснюється на підприємствах, організаціях, установах їхніми керівниками і спеціалістами, штатними контролюючими працівниками.

Аудиторський контроль здійснюють незалежні особи (аудитори), аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання. Контроль може здійснюватися з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

Залежно від джерел інформації, що використовується при здій¬сненні контролю, він поділяється на документальний та фактичний. Документальний контроль полягає у визначенні достовірності та відповідності чинному законодавству господарських операцій на основі первинних документів, облікових реєстрів і звітності, у яких вони знайшли своє відображення.

Фактичним називається контроль, за якого якісний та кількіс¬ний стан об'єкта, що перевіряється, визначається за допомогою обстеження, перерахування, інвентаризації тощо. Зазначені види конт¬ролю тісно взаємозв'язані, і лише їх спільне здійснення дає змогу встановити фактичний стан об'єкта контро.

З огляду на час здійснення контроль поділяють на попередній і наступний. Попередній контроль здійснюється до прийняття управ¬лінських рішень і виконання господарських операцій. У банках по¬передній контроль передує виконанню банківських операцій. Залеж¬но від характеру банківських операцій попередній контроль може бути тільки первинним або первинним і додатковим. Первинний контроль здійснюють, як правило, відповідальні виконавці, які от¬римують документи для оформлення операцій від клієнтів і праців¬ників банку. Додатковому контролю підлягають операції, які мають важливе значення — операції з готівкою, дорогоцінними металами, іноземною валютою і платіжними документами в ній тощо.

Наступний контроль здійснюється після виконання господарсь¬ких операцій на основі даних, зафіксованих у первинних докумен¬тах, бухгалтерських регістрах і звітності. Він має на меті з'ясувати найістотніші фактори, причини, що позитивно й особливо негативно вплинули на раніше виконані банківські операції. Наступний конт¬роль допомагає виявити недоліки попереднього контролю і з'ясува¬ти їхні причини, а також визначити конкретні шляхи поліпшення і недопущення у подальшому виявлених недоліків та порушень.