Організація бюджетного контролю в демократичному суспільстві
Оскільки основним результатом контролю є звіт, поданий розпорядником чи виконавцем бюджетної організації, то щорічна фінансова звітність є ефективним засобом наведення порядку в бюджеті. Опубліковані для загального відома у відкритій пресі, подані з поясненнями в парламент та голові держави, звіти міністерств, відповідальних за виконання бюджету, а також доповідь рахункової палати, виконують свою контрольну функцію передусім завдяки гласності.
На Заході давно дійшли висновку, що детальне розроблення бюджету, всебічне його обговорення й вотування в парламенті, зусилля щодо касового забезпечення бюджету втрачають сенс, якщо не домогтися дотримання фінансової дисципліни на стадії виконання бюджету. Ця мета досягається завдяки виконавській ретельності та суворому, передусім громадському, контролю за діяльністю державної адміністрації на всіх рівнях.
Віками західні демократії відшліфовували складний ритуал бюджетних формальностей, перетворивши його у своєрідний дисциплінуючий фетиш. Звісно, самі по собі формальні бюджетні правила і процедури ще не забезпечують ефективного витрачання грошових коштів. Проте чітка регламентація бюджетної процедури формує належне правове поле для попередження зловживань, створює соціально-психологічну атмосферу вимогливості й відкритості. У багатьох випадках одних продуманих формальних правил достатньо, щоб протидіяти і запобігати злочинним намірам та порушенням і забезпечити їх своєчасне публічне викриття.Отже, бюджетний контроль є функцією насамперед державної влади, яка за допомогою сукупності законодавчих норм і владних інституцій, призначених для нагляду за легітимністю й доцільністю діяльності фінансово-господарських суб'єктів державного сектору, здійснює перевірки змісту і результатів фінансово-розпорядчих дій усіх органів влади та операцій з виконання бюджету. При цьому бюджетний контроль, як і бюджетний процес у цілому, засновується на засадах транспарентності (прозорості) і широкої участі громадськості. Виникнувши в епоху боротьби представницьких органів з королівським абсолютизмом, контроль бюджету поступово перетворився в загальносуспільну інформаційну, організаційну й управлінську систему, невід'ємну і дуже важливу складову бюджетного менеджменту. Завдяки впорядкуванню державних видатків та гарантуванню надходжень доходів бюджетний контроль забезпечив політичний авторитет влади й економічну силу держави.
Список використаної літератури:
1.Андрущенко В. Камералістика: витоки фіскально-адміністративної науки // Вісник податкової служби України. — 2003. — Квітень— травень. — С. 46—53.
2.Андрущенко В. Л. Фінансова думка заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). — Львів: Каменяр, 2000. — 302 с.
3.Бентом Й. Избр. соч.: Пер. с англ. — СПб., 1867. — С. 321.
4.Бессон 3. Бюджетньїй контроль во Франции й заграницей: Пер. с франц. — СПб., 1901.
5.Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з нім. / Передмова і наук, редагування. В. М. Фе-досова. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.
6.Бруно С. Фрай, Райнер Айхенбергер. По той бік територіальної монополії держави: федералізм за допомогою РОСІ // Ринок цінних паперів України. — 2001. — № 2—3. — С. 7, 9.
7.Бюджетна система України: Навч. посіб. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, В. Г. Дем'янишин та ін. — К.: НІОС, 2000. — 400 с.
8.Вагнер А. О научном мьішлении й популяризации в науке: Пер. с нем. — СПб., 1900. — С. 4.
9.Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.
10.Германчук П. К., Стефанюк І. Б., Рубан Н. І., Александров В. Т., Назарчук О. І. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит. — К.: НВП «АВТ», 2004. — 424 с.