Організація бюджетного контролю в демократичному суспільстві

У країнах з розвиненою економікою функціонування органів бюджетного контролю обумовлене чинниками загального і спеціального характеру: існуванням громадянського суспільства й ефективними, науково розробленими технологіями контрольної роботи. За своїм політичним походженням та теоретичним обґрунтуванням бюджет і бюджетний контроль тісно пов'язані з доктриною поділу влади, якою пронизаний увесь суспільно-політичний устрій у країнах зі сталою демократією. За характером діяльності й статусом контрольних органів у світі склалися дві системи фінансового (бюджетного) контролю: адміністративна й у формі рахункових палат.

Батьківщина адміністративної системи фінансового контролю — Англія, звідки вона перейшла до США. Риси фінансового (бюджетного) контролю, організованого на адміністративних засадах, були властиві дореволюційній Росії, а потім успадкувалися й абсолютизувалися Радянським Союзом. Елементи адміністративної фінансово-контрольної системи зберігаються і в Україні.

Адміністративний контроль здійснюється за ознакою ієрархічної підлеглості зверху вниз. У цій системі центральна роль належить спеціальним органам фінансового контролю як відособленим урядовим інституціям. У США такою установою є Головне контрольно-ревізійне управління (ГАО), котре наділене функціями тлумачення фінансового законодавства, тобто складання підзаконних нормативних актів (інструкцій, циркулярів), а також щорічних рекомендацій президенту й конгресу щодо виконання федерального бюджету і фінансового стану країни.

Крім того, ГАО контролює законність і ефективність фінансових операцій, здійснюваних урядовими відомствами, стежить за платіжною дисципліною, установлює правила фінансового рахівництва й звітності. ГАО зобов'язане сприяти конгресу в проведенні окремих перевірок, ініційованих його комітетами та окремими конгресменами.Велике значення в системі органів адміністративного фінансового контролю за бюджетом належить міністерствам фінансів як бюджетним відомствам та координаційним центрам економічної і фінансової політики. Міністерства фінансів несуть відповідальність та здійснюють контроль за мобілізацією доходів, управлінням державним боргом, розасигнуванням бюджетних кредитів, процесом фінансування видатків. Зрештою, на практиці майже аналогічні функції виконують фінансові органи і в країнах, які не засновані на адміністративній організації контролю.

Альтернативна адміністративному система контролю у формі рахункових палат походить із Франції, звідки вона поширилася на Австрію, Італію, Німеччину та інші країни. Особливість рахункових палат полягає в комплексній процедурі забезпечення матеріально-фінансових інтересів держави (в деяких країнах від розслідування до покарання за корисливі посягання на державні вигоди). Ще в часи заснування їх переваги вбачали в зосередженні «судового захисту майна скарбниці в окремій установі, спеціально пристосованій для успішного виконання цього завдання»'. Рахункові палати представляють державу в судових справах, що стосуються стягування податків, бюджетних правовідносин й правопорушень, пов'язаних із зловживанням державними коштами та власністю.

У правових демократичних країнах парламентський нагляд однаково властивий обом моделям фінансового (бюджетного) контролю. При парламентах діють комісії, функції яких полягають у перевірці законності, реальності й повноти бюджетних видатків і доходів, а також правильності звіту про виконання бюджету. Парламенти регулярно інформуються про фінансовий стан держави та про результати діяльності підприємств і організацій державного сектору економіки.

Користуючись процедурою депутатських запитів, парламентарії вправі поцікавитись будь-якими питаннями, що стосуються фінансових інтересів держави. Наприклад, у британському парламенті так званий Комітет державних рахунків (під головуванням, до речі тривалий період, представника від опозиції) має право викликати на свої слухання керівників урядових відомств для пояснення дій, доцільність яких поставлена під сумнів. Тим більшу увагу приділяють законодавці міністрам, яким доручено виконання бюджету.

Хоча за такої системи фінансового контролю, за європейською традицією, сам статус підзвітної особи з бюджетних коштів певною мірою ставиться під сумнів. Це пояснюється особливо прискіпливим ставленням до всього, що стосується суспільних справ у сфері бюджету («суспільні гроші повинні зберігатися в прозорій касі», «світло — найкращий поліцай»).

У деяких країнах підзвітні особи, а також адміністратори й розпорядники бюджетних кредитів різних рангів, зобов'язані надавати майнові застави (за типом іпотеки) на період виконання ними операцій з бюджетними коштами. У такий спосіб посадові особи матеріально прикріпляються до своїх посад, їхня свобода розпорядження власним майном дещо обмежується. Безумовно, подібні превентивні заходи підвищують дисципліну й відповідальність урядовців.